Я більше не хочу жертвуватu своїм комфортом та перестала відчиняти двері свого будинку

Мені 65 років. До мене більше  у гості ніхто не ходить.

Раніше я любила компанії, збирала у себе вдома гостей і родичів. Влаштовувала свята, готувала все сама, купувала продукти. Намагалася вразити усіх різними стравами, щоб усе було на вищому рівні!

Я вигадувала цікаві сценарії, щоб всім було цікаво. З мого будинку ніхто не виходив без подарунку. Мені дуже було приємно приносити людям радість.

Але зараз я хочу спокою. Я вже стомилася від натовпу і метушні. Зрозуміла: для чого метушиться, якщо можна жити для себе, у своє задоволення? Не треба бігти до магазину, можна зустрітися де-небудь у кафе за чашкою кави чи морозивом. Можна прогулятися парком, подихати свіжим повітрям, а не стояти біля плити цілий день, прибирати до приходу гостей, а опісля того мити брудний посуд і ходити по квартирі з віником у руці.

Та і коштів влаштовувати посиденьки у себе не вистачає. Пенсія невеличка… Тому мені і самій ледве вистачає!

Тепер більшість родичів мене вважають зарозумілою, але на їхню думку мені начхати. Я стомилася від усього і хочу спокою та гармонії. Для цього є всі можливості!

Стала помічати, що ні всі гості приходять з позитивною енергетикою. Є люди, після яких стаєш як вичавлений лимон. Після них дуже стомлюєшся і приходиш в себе аж на третю добу! Від них погано спиш і навіть не допомагають ніякі таблетки, наче починається якась хвороба. Для чого мені треба ці неприємності та біди? Хіба можна бути собі ворогом?

Більше не збираюся  жертвувати своїм комфортом і свободою! Зараз, коли назавжди зачинила двері свого будинку для інших, не турбує вже безсоння й тривога.

Для чого думати і переживати, чи прийняла гостей так, як належить справжній господині? І взагалі навіщо ламати голову, що готувати, чи сподобалися їм мої страви чи ні?

Віднині я живу у своїй квартирі, як у лялечка у коконі. Закрилася і більше нікого не підпускаю до себе. Може, ви подумаєте, що я просто негостинний соціопат? Та я такою себе не вважаю. Я придбала собі сучасний телефон і спокійно, коли забажаю, спілкуюся з іншими людьми у соціальних мережах.

Чи поділяєте ви мою думку, що гості не повинні заважати власному комфорту та свободі, а жити потрібно у своє задоволення?