ЖИТТЯ

Я більше ніколи не запрошу дядька моєї дружини до себе в гості!

Я зі своєю дружиною Світланою у шлюбі вже 10 років. До цього ми, як і решта шлюбних пар, святкували всі річниці та дні народження дітей зі спільною ріднею. Нещодавно придбали будинок, бо у квартирі вже з 3-ма дітьми було жити тісно. Запросили до себе рідню, щоб разом відсвяткувати новосілля й заодно, як би це не звучало, трохи похизуватися.

У батька моєї дружини, Сергія Степановича, є досить заможний брат на ім’я Олег. Це рідний дядько моєї Світлани. І як всі “можновладці”, він дуже задирає носа, не бачачи людей перед собою.

До цього дня ми з дружиною зробили чудовий ремонт, все в лазурному стилі й трохи потрібно було удосконалити будинок, щоб він був на кшталт “розумного будинку” з комп’ютером для забезпечення безпеки.

Реклама

Світлана весь десь провела на кухні разом з дочкою. Син, як завжди, гуляв у дворі, а другий готувався до олімпіади з математики, тому йому роботи не дали. Нехай вчиться!

Дружина приготувала шалену кількість страв, від закусок до десерту, який ще горіти повинен. Моя дружина справжній шеф-кухар. Ось тут прийшли гості й, звісно, запросили й цього її дядька, якого я терпіти, чесно кажучи, не міг. Але це ж родичі, тому не прийняти їх буде грубістю — вважав я до сьогоднішнього дня.

Прийшовши до нас додому, він почав з того, що обговорював, що будинок оформлений якось не дуже. Сказав: “На ремонт хватило, а на дизайнера грошей забракло, а то на твій смак Світланко не можна надіятись”

Я стримався. Всі разом, її батьки та мої, брат і дядько з сином ,і нарешті, наша малеча сіли за стіл. Загалом, людей не мало.

Всі були задоволені й будинком, і стравами, крім дядька Олега. Все йому було не смачне, в’яле, тьмяне, наче на зло все зроблено. Ми себе вже стримали, але після цього вирішили  не звати на мій ювілей, що через 2 тижні. Нехай ображається, мені байдуже. А як Ви миритесь з нахабністю родичів

Реклама

Також цiкаво:

Close