Я часто у своїй практиці використовую жарти, адже це відволікає людину й веселить. Але, мабуть, після цього випадку, вже не буду.

Я вже одинадцять років працюю стоматологом. І неодноразова помічав, як люди бояться лікарів. Відтягують свій запис до останнього моменту, аж поки не стає гірше. Але лікар повинен бути трішки й психологом, щоб вміти знайти підхід до кожного свого пацієнта.

Я часто у своїй практиці використовую жарти, адже це відволікає людину й веселить. Але, мабуть, після цього випадку, вже не буду.

Заходить до мене пацієнтка, років так приблизно двадцять сім. Помітно, що дуже хвилюється та нервує. Я розпочав підготовку всіх своїх інструментів та почав одягати рукавиці. Вирішив трошки змінити обстановку й почав розповідати:

– Пані Надіє, а Ви знаєте, чому гумові рукавиці ідеально підходять кожному по розміру?

– Ні, я й поняття не маю.

– Є спеціальний завод, у якому влаштований великий чан. І у ньому, кипить весь час розплавлена гума. Кожен працівник цього заводу, йде та опускає туди свої руки й витягує. Потім лишається лише чекати, поки гума застигне і все, рукавички готові!

Жінка почала голосно реготати. Я зрадів, що вдалося підняти настрій пацієнтки. Але вона не могла зупинитися і тоді я запитав:

– Вам так сподобалася ця історія? Чи це у Вас панічний сміх?

На що жінка відповіла:

– Історія не є надто цікава. Але я в цей момент уявила, як тоді виготовляють засоби контрацепції.

Після цього ми разом почали сміятися. Але потім я себе почував некомфортно.

Вирішив після цього випадку, більше нікому не розповідати цю історію.