Я думав, що діти тікали з дому, бо хотіли побачити життя, попробувати щось нове, а вся причина крилась у дивній поведінці моєї дружини!

Все своє доросле життя після одруження я присвятив сім’ї. З дружиною ми більше 30-ти років разом і виховали двох прекрасних дітей. Крім того, що я намагався забезпечити сім’ю всім матеріально необхідним, так ще й намагався приділити часу дітям. У дитинстві грав з ними ігри, а коли вони подорослішали, то намагався обговорити з ними всі проблеми та дати поради, які мені були потрібні у їхньому віці. Але схоже тільки я себе бачив прекрасним батьком.

Коли діти подорослішали й відразу зіхали з дому, я не розумів цього, але думав, що провинна лежить на тому, що вони хотіли нарешті спробувати на смак самостійне життя. Все ж, у мене теж був період, коли я втікав з рідного дому, щоб відкрити для себе щось нове. Але виявилось головний секрет ховався у поведінці моєї дружини.

Йшов час і діти почали уникати мене і тут я помітив, що жінка зовсім не здивована такому повороту подій. Я почав допитуватися у неї й одного разу вона не витримала та розповіла, що наші діти не терпіли мене. Вони вважали, що я розмовляю з ними й даю поради, тому що хочу їх повчати та змушувати вчитися, що вся моя любов до них виражалася у докорах.

Звичайно, я погодився зі своїм провалом. Я ніколи й не думав, що щось може бути не так. Я ніколи не запитував, чим вони цікавляться, тому що вважав, що у нас однакові інтереси та нав’язував їх. Жінка знала, що старший син цікавиться програмуванням, а менший – дизайном, я ж був впевнений, що вони підуть моїми стопами й стануть медиками.

Я усвідомив всі свої помилки, але виникла інша проблема – я не знав, як їх виправити. Пройшло більше 20-ти років, як я наступав на одні й ті ж граблі й тут раптом мені потрібно все це змінити.

Найгіршим було те, що про це знали всі близькі нам люди, але жоден мені не сказав про це ні слова. Так, у мене суворий характер, я можу бути жорстоким, але невже е означає, що я не зможу визнати свою помилку?

Я зміг і тепер я розгублений. Про що сказати синам, щоб почати налагоджувати те, що руйнував протягом довгих років? Я мені до них зателефонувати? Чи можливо, їм буде краще без мене? Цей вибір був неможливим!

Дружина розгублена й також не знає чим мені допомогти, а як же тоді я маю бути? Можливо, ви маєте якісь поради для мене? Чи, думаєте, що наші стосунки уже нічого не врятує?