Ми з чоловіком вже виростили двох дітей. Старший одружений й має своїх дітей, а молодший недавно одружився. Вони вирішили, що житимуть з нами. А ми з чоловіком подумали й зрозуміли, що у нас достатньо відкладених коштів, щоб купити собі окрему двокімнатну квартиру. Тим паче наша свекруха дуже просить, щоб ми ближче до неї переїхали, бо їй допомога потрібна. От ми й погодилися. Пройшов час і свекруха почала до нас надто часто приходити в гості, навіть ночувати, і це без жодного попередження.
Це стало відбуватися так часто й нав’язливо, що я просто почала реагувати на її стукіт, чи дзвінки, мов мене не має вдома, бо не має й вільної хвилини на самоті. А коли вона потім говорить, що світло десь було увімкнуто, то я махаю рукою, мов спала після роботи, як вбита.
Минулого місяця, ми їхали гостювати до старшого сина на тиждень. По поверненню я виявила, що все перескладено й «прибрано». Мене це дуже розлютило, й чоловік прийнявся відразу вибачатися, мов дав дублікат ключів мамі, щоб вона за квартирою приглянула й не думав, що вона взагалі сюди приходитиме.
Загалом, тепер я у своєму досі, як гостя, бо свекруха повертати ключі не хоче й приходить туди, коли її заманеться, а потім прибирає та переставляє все. Я довго намагалась її втлумачити, що мені це все неприємно, але її тільки це ображає, мов вона ж нам добра бажає.
Загалом моє терпіння закінчилось, коли вдень (я прийшла з роботи й заснула на годинку) я почула дивні звуки з кухні. Перші миті я думала, що нас грабують, а коли почула запах, то зрозуміла, що свекруха щось готує з моєї курки, яку я планувала сьогодні приготувати сама.
Я прямо її сказала, що бажаю її бачити в себе домі лише на запрошення й почала вимагати повернути мені копію ключів.
Все ніби пройшло добре й свекруха погодилась, що вчинила негарно, а через пів години вдома з’явився чоловік, і їй стало раптово погано, тиск підскочив, й чоловік викликав швидку допомогу.
Чоловік не міг повірити, що я такого наговорила мамі (а вона ще й прикрасила все тим, що я ледь не руками й силою видирала у неї ключі). Він на мене дуже образився й сказав, що поки я не вибачуся перед його мамою, то говорити він зі мною не буде.
Я й не знаю, що робити, але вибачатися мені не має за що, бо це не я не поважаю чужий особистий простір й лізу в особисте життя. Якби знала, що так станеться, то раніше б їй все накопичене висловила!
