В мене давно не було чоловіка. Тому коли в переповненому автобусі до мене почав посміхатися привабливий пасажир, я одразу йому відповіла взаємністю. На наступній зупинці ще декілька нових пасажирів перетворили маршрутку та її вміст у «банку шпротів».
Я навіть не помітила, як опинилася поруч з тим чоловіком. А точніше він стояв позаду мене. Від нього йшов аромат парфумів та лосьйону після бриття. Я відчула, як він щосили до мене притискається. Важко передати, що я відчувала в той момент.
Автобус знову зупинився, люди почали виходити. Поки мене штурхали зі сторони в сторону, я не помітила, що мій таємничий пасажир також вийшов. Ось так просто він закінчив наш автобусний роман.
Коли я хотіла розрахуватися в магазині, то зрозуміла, що в мене витягнули гаманець разом з документами, грошима, картками та фотографіями дітей. Це був жах. Довго думати, хто б то міг бути, мені не довелося. Йти до поліції також не було сенсу, адже я не пам’ятала його обличчя. Та ввечері я зловила себе на думці, що хоч він мене й пограбував, проте мені сподобалося до нього притискатися. Й після цього я ще довго виглядала його у маршрутці, проте він так й не з’явився.
