ЖИТТЯ

Я голосніше вимовив: «Я хочу poзлyчитися. Мені нaбpидлa твоя байдужість», – у надії, що мене цього разу точно почують. Та дружина не сприймала мене серйозно. Думала лише про роботу

Ми з дружиною прожили в шлюбі понад п’ять років, дітей не було, спільний побут постійно дратував, вона сильно потовстіла, перестала доглядати за собою. Щасливе кохання перетворилося на набридливу звичку. Cварки не покидали наш дім. Усе стало буденним, нудним і сірим. Я почав задумуватися про poзлучення й вирішив про це поговорити з дружиною.

У той вихідний день вона з самого ранку перевіряла зошити, друкувала якісь конспекти, вичитувала різні освітні інтернет-ресурси. Вона була зациклена на своїй роботі й кожен вечір я тільки й слухав розповіді про її дітей. Своїх дітей, на жаль, Бог не дав, тому вона повністю зациклена на чужих.

Я підійшов і промовив єдину фразу: «Так більше тривати не може. Я йду від тебе…» Та жінка навіть очей не підняла, навіть голову не повернула. Усе продовжувала виправляти свої помилки й дивуватися безграмотністю учнів. Я не міг цього зрозуміти, вона наче спеціально не хотіла, не бажала чути моїх слів. Мене ображало те, що ті чужі діти і їх зошити були важливішими за мої слова. Я голосніше вимовив: «Я хочу розлучитися. Мені набридла твоя байдужість», – у надії, що мене цього разу точно почують. Та дружина не сприймала мене серйозно. Думала лише про роботу.

Реклама

Усе намагалася зачитати мені якийсь гумористичний уривок з дитячого твору. Я зібрав речі й збирався їхати жити до свого приятеля.  Але тієї миті мені захотілося демонстративно показати їй, що я не жартую і можу піти назавжди. Мені було важливо, що мене хоч зараз почули. Я викрикнув: «У мене є інша». Дружина перевела й цю фразу в жарт і попросила глянути на якийсь папірець. Я не сприйняв те серйозно, але все ж вирішив роздивитися.

То була описана історія нашого кохання, наші щасливі дні, тривоги й печалі, радості й переживання. Усе від початку нашої історії й до сьогоднішнього дня. Я із захопленням став вчитуватися, згадуючи й переживаючи ті особливі моменти. На останній сторінці я прочитав фразу, яка мене приємно шокувала. «Незабаром нас стане троє…», – побачив я вкінці сторінки.

За хвилину я глянув на дружину, яка крізь сльози сміялася й дивилася мені в очі. Обійняв, міцно притиснув до грудей і сказав, що ніколи в житті її не покину. Через вісім місяців наша сім’я поповнилася найкращою у світі дівчинкою, яка повністю змінила наше життя…

Реклама

Також цiкаво:

Close