Як Наталя не ст@л@ мамою у свої п’ятнадцять років

Я народилася і росла у місті. Але тільки наставали канікули – відразу їхала до бабусі та дідуся у село. Там мені дуже подобалося. У мене були свої друзі, з якими ми ходили до лісу та ставка. Разом нам весело було проводити час, тому я любила село! Та мені досі стає моторошно від випадку, що там стався!

По сусідству біля бабусі жила сім’я. У них було аж п’ятеро дітей. Старшій Наталії виповнилося чотирнадцять років. Вона звалила на свої тендітні плечі господарство та догляд за меншими дітьми, поки мати з вітчимом їздили по заробітках.

Наталя повинна була наготувати їсти, погодувати молодших братиків та сестричок, помити посуд, прибрати, обробити город та все зробити по господарству, бо були у них ще кози та гуси. Їй допомагала молодша сестра Ксенія, якій було десять. Від інших дітей допомоги було мало, бо їм було менше п’яти.

За свою роботу Наталя не отримувала ніякої вдячності та поваги. Ще й могли її і відлупцювати, коли щось не так зробить. Зате вечори, як батьки та інші діти лягали спали, повністю належали Наталії. Ніхто її не контролював у цьому плані. Могла вона гуляти до ранку.

Подейкували, що до Наталії, поки вдома вдень батьків не було, заходили молоді хлопці. Їх навіть моя бабуся не раз бачила. Вона Галині Петрівні, мамі дівчини, говорила:

– Галко, до Наталії парубки вже вдень приходять!

– Та що Ви, тітко Фросино, говорите? Моїй доньці немає коли і вгору глянути. Вона з меншими сидить. Ну, а якщо і заходять, то, напевно, гуляти кличуть.

– Гуляти кличуть по дві години? Вмовляють так довго? – не могла вгомонитися баба.

– Ви краще за своїми дивіться, а не за чужими! Он дівка вже підростає… – сказала Галина, як відрізала, і почимчикувала додому.

Головне, що Наталя все по господарству робить, а всякими дрібничками, її гульками, матері голову забивати не було бажання. В неї і без того клопоту вистачає!

А про Наталю тим часом місцеві хлопці говорили: «Хто ж з нею не гуляв?». А потім заперечували: «Не докотилися до того, щоб з нею тягатися!»

І ось на кінець весни уже у п’ятнадцятирічної Наталії почав з’являтися животик. До цього лихі язики вже розповідали, що дівчина безліч абортів зробила.

Якось Наталю знудило прямісінько у магазині. Після цього випадку почали ще більше балакати про легковажність дівчини. Казали, що вона у ліжко з кожним, хто прийде, лягає, навіть тоді, як вагітною стала.

Уже всі у селі пліткували давно. Лише мати Наталії нічого особливого не помічала. Та коли вже до неї людські розмови дійшли, тоді звернула увагу, що живіт у дочки таки з’явився немалий.

Перестріла тітку Галину моя бабуся на вулиці. Надворі спека стояла, тому вікна були відчинені. Завдяки цьому я змогла підслухати їхню розмову.

– А що це ви, Галко, вже третій день нікуди не їздите? – спитала бабуся.

– Наталка відлежується. – мовила та сердито.

– Буває у її стані.

– Немає вже ніякого стану! – закричала та. – Гадюка ця гуляла цілу ніч знову. Мало мені сорому завдала! І вагітність їй не заважає!

А потім, сплюнувши на землю, продовжила:

– А я її вночі таки дочекалася. Відлупцювала… Ох і лупцювала! Буде знати тепер. Так по животу ногою била, що до ранку сам вилетів цей ембріон із неї!

Я трохи зі стільця не впала, почувши таке. Моя бабуся взагалі зблідла. Вона безсило відкривала рот і ледве сказала, що хотіла:

– Галко, ти що? Взагалі ненормальна? Дурепа, там вже дитина велика була! Ти бачила її живіт?

– Бачила! Повалила на підлогу і била по ньому ногою! Навіщо мені цей байстрюк? Мені своїх вистачає! За моїми хто буде дивитися? А ця зараза ще наплодить, от побачиш!

Диявол у спідниці, чудовисько, а не жінка стояла перед моєю бабусею. І вона ще мати п’ятьох дітей!

– Та тебе ж посадять за таке!

– Хто? Ти? Доведи спочатку! А Наталка проти мене і слова не дзявкне!

Вони розійшлися. З тієї миті їхнє добросусідство закінчилося назавжди.

Я собі й досі думаю: як може людина вчинити так зі своєю донькою і ненародженою дитинкою, та навіть не покаятися у такому? Я не розумію взагалі.

До речі, Наталія потім народила трьох діток. Стосовно чоловіка – не знаю, чи є він у неї, чи ні… А от її мати і вітчим померли в один рік. Вітчима збила машина. А мати – в стражданнях від онкологічного захворювання. Наймолодшій доньці на той час було дванадцять років. Вона залишилася сиротою.