Все своє подружнє життя (а воно не маленьке, 20 років вже) я була переконана, що моя сім’я дуже міцна й щаслива, адже ми всі любимо один одного й у нас є все необхідне для хорошого життя, тому й думати про щось погане я не хотіла.
У чоловіка була своя справа, і його дохід значно перевищував мою зарплату лікаря, але це ніколи нас не турбувало. Лише єдиним поганим наслідком його робити було те, що його настрій повністю залежав від неї. Тобто, якщо на роботі все проходить не дуже добре, то й настрій у нього псується і, звичайно, зривається він саме на мені, але я не особливо на цьому зациклювалась, бо розумію, що у всіх сімей є непорозуміння й недомовки.
– Я кохаю іншу жінку. Я вже зібрав речі й сьогодні переїжджаю до неї! – сказав мені чоловік одного дня я не могла прийти у себе від такої новини. Я завжди довіряла чоловіку і подумати не могла, що його пізні повернення додому й дивні дзвінки могли закінчитися таким поворотом. Я важко перенесла таку новину.
Донька помітила, як мені погано й потягнула мене із собою після роботи у тренажерний зал, і я почала віддавати туди всю свою накопичену злість й енергію. Напевне, саме завдяки тренуванням мені вдалось не застрягнути у депресії.
З донькою після залу ми поверталися втомленими, тому вечеряли, розмовляли, а потім я лягала спати без зайвих думок про колишнього чоловіка. Згодом, ми зайнялися здоровим харчуванням, і через пів року я вже була зовсім іншою людиною. Я помолодшала, схудла й тепер мала красиві форми, тому багато чоловіків мого віку не могли від мене відвести погляд.
Інколи я коротала вечори з чоловіками на побаченнях, але нічого більшого, окрім декількох побачень, не було, бо я не хотіла знову опинитися в оковах шлюбу, де мене зневажатимуть й зраджуватимуть.
Я усвідомила, що моя самотність допомагає мені рости й розвиватися, як особистості. Думаю, якби чоловік пішов раніше, то зараз би я була ще щасливішою! Зараз ніхто не дорікає мені, ніхто не зриває на мені свою злість і я почала жити у власне задоволення.