ЖИТТЯ

Я купила собі дітей за десять тисяч гривень! Їхня мама була тільки рада позбутися “зaйвux ротів”

Коли згадую той день, коли зустріла вперше своїх діток на вулиці у 20-градусний мороз, то аж плакати хочеться… Я вийшла на місцевий ринок, щоб скупитися на тиждень продуктами, там завжди можна знайти дешеві товари. Біля одного з прилавків, коли я саме сварилася з продавцем за високі ціни, до мене підійшла маленька дівчинка, років шести й сказала:

“Мені нема куди йти з братиком, тому купіть його у мене, а я вже якось сама…”

Серце залилося кров’ю від таких слів, адже я завжди любила дітей, але своїх Бог не дав, через що ми з чоловіком і розлучилися. Мій колишній так само, як і я бажав завести дитину, але з дитячого будинку категорично відмовлявся брати. Я пройшла повне обстеження і лікарі остаточно сказали “безплідна!”. Ми ще три роки пожили разом, я лікувалася всім, чим лише можна було, а Ігор не витримав і попросив розлучитися. Я не стала вмовляти його, попри те, що в шлюбі ми прожили вже дванадцять років. Відтоді я вже чотири роки сама, працюю і живу з однією метою  всиновити малятко.

Реклама

Тому, коли я побачила ту маленьку дівчинку з немовлям на руках в той холодний день, то вже знала, що це мої діти, і їх треба рятувати. Я почала розпитувати дитину, хто вони, й де їхні батьки. Виявилося, що її звати Ганнуся, а братика  Володимир, мама з татом не живе, щодня приводить в дім нових чоловіків та п’є разом із ними, а дітей відправляє гуляти.

У мене подруга працювала в опіці, і я їй відразу зателефонувала, попросила взяти комісію і приїхати за адресою, яку сказала Ганнуся. Коли ми підійшли до того будинку, то відразу стало зрозуміло, що люди тут живуть бідно. У домі відчувався різкий запах алкоголю, за столом сиділо троє людей  мама дітей та ще двоє чоловіків. Всі вже були добряче випивші, вони навіть не помітили нас на порозі. Ганнуся сховалася за мене і весь час дивилася на братика  хвилювалася, аби він не плакав, бо мама буде сваритися.

Я намагалася поговорити з тією жінкою, яку навіть мамою не назвеш, а вона сказала тільки одне:
“Давай десятку і бери їх собі, мені вони не потрібні, тільки жити нормально не дають, плачуть постійно!”.

Після цих слів я взяла малих і вийшла з дому. Спочатку ми приїхали в лікарню, дітей оглянули, потім нас відправили в органи опіки, де я подала документи на всиновлення відразу двох дітей. Після всіх процедур Ганнусю та Володимира я вже не хотіла відпускати, й мені дозволили забрати їх на одну ніч до себе додому. Вдома я помила їх, нагодувала і вклала спати. Перед сном Ганнуся сказала мені:

“Мамо, не відпускай нас більше ніколи, нам тут добре і тепло”.

Я і не відпустила б! Через місяць всі документи були готові, й ми з дітками почали жити разом. Ганнуся пішла в школу, а я з радістю виховувала маленького Володимира, скоро йому виповниться рочок, і я збираюся найняти няньку, а сама буду працювати.

Біологічній мамі моїх дітей я вже давно віддала обіцяні десять тисяч, думаю, вона давно їх пропила… Але зараз це вже не важливо, бо мої діти в теплі та достатку, ростуть так, як треба. Вони мають все, я надзвичайно щаслива, що зустріла їх того морозного дня на ринку, вони подарували мені більше, ніж можуть собі уявити. До речі, це так приємно, коли тебе називають мамою.

Реклама

Також цiкаво:

Close