Я мусила розповісти таємницю, яку довгий час приховувала від чоловіка і тепер він не хоче бути зі мною!

Незадовго до свят мені чоловік вперше повідомив, що хоче будувати будинок, щоб жити ми могли жити, я на це особливої уваги не звернула, а потім він про це повідомив на сімейному святі, й тепер всі знають про мою таємницю, яку я давно хотіла розповісти чоловікові, але не наважувалась.

Ми з мамою жили у бабусиній трикімнатній квартирі. Вона вирішила, що не зможе дати мені гідну освіту, тому й обміняла квартиру на дві однокімнатні. Одну оформила на себе, і ми вдвох у ній жили, а другу на мене, ми її здавали в оренду й отримані гроші відкладали мені на навчання. Та й до того ж це означало, що у майбутньому у мене завжди буде свій куточок. Я була дуже вдячна мамі за таке рішення.

Коли я познайомилась з чоловіком, то жила з мамою, він і подумати не міг, що у мене є власне житло. А після одруження вирішили, що житимемо з його батьками, у них великий будинок. Тоді мама сказала, щоб я повідомила про квартиру чоловікові пізніше, коли ми вже приживемось одне до одного, а поки вона і далі орендуватиметься й гроші капатимуть мені на особистий рахунок, й коли все буде добре, то використаємо їх, як сім’я. Я з мамою погодилась, вирішила, що незабаром зроблю чоловікові такий сюрприз.

Якось особливої нагоди повідомити про це не було, а з кожним роком говорити про це було важче, бо боялась, що чоловік мене звинуватить у тому, що я це весь час приховувала.

А тепер повернімось до сімейного святкування, на якому чоловік повідомив, що хоче будувати нове житло. Свекри сказали, що з задоволенням нам допоможуть, але при умові, що й моя мама дасть певну суму грошей.

Мама вже хотіла погодитися, у нас же є гроші, які накопичені за роки оренди квартири, але я вирішила бути чесною і розповіла, що у мене є квартира та гроші. Звичайно, це був найгіршим момент, який я могла обрати, щоб повідомити цю новину. Після цього застілля перетворилось у безлад. Свекри звинувачували мене та маму у всіх смертних гріхах, а чоловік сказав, що після такої брехні та приховування більше ніколи не зможе мені довіряти.

Я намагалась йому все пояснити, але він мене навіть слухати не хотів, тому я повернулась жити до мами.

Я не припиняла спроб помиритися з чоловіком, пропонувала йому продати мою квартиру й купити будинок, але він сказав, що це мої гроші та квартира, мов у нас уже немає нічого спільного. Мені дуже сумно, що все саме так склалось, але ж я приховувала не для того, щоб мати собі вигоду. Я знала, що рано чи пізно розповім йому про все, і ми використаємо ці гроші для спільних потреб.

Я не хочу бігати за чоловіком, бо не вважаю, що зробила щось смертельне, я вже вибачилась, якщо він не готовий мене прийняти, то розійдемось. От лише моя мама дуже хвилюється, що тоді, після одруження, дала мені таку пораду і себе звинувачує. Вона навіть їздила до сватів та чоловіка, щоб поговорити з ними й все пояснити, але вони лише виставили її за двері.

Мені шкода маму, бо я не вважаю її у чомусь винною. У мене є квартира і гроші, які я готова вкласти у наше спільне майбутнє, якщо його лише турбує, що він раніше про це не довідався, а не наше кохання, то так я йому була потрібна. У цьому немає чиєїсь провини.