Чужа родина завжди буде темним омутом. На перший погляд, все може здаватися ідеально, але якщо поглянути глибше, то там з’являться і проблеми з розумінням, і залежності, і відсутність спільних цінностей та цілей. На щастя, у моїй маленькій сім’ї такого не було, проте нашою «глибиною» була свекруха, з якою я ніяк не могла знайти спільну мову, як би не намагалась.
Я розумію, що діти та батьки завжди мають особливо тісний зв’язок, проте мій чоловік перегинає палку. У свої майже 40 років я можу назвати його маминим синочком. У них від мене постійно якісь секрети, він біжить у всьому радитися до неї, та навіть якщо у нас проблеми, то його мама знає про це першою.
Щоб ви краще зрозуміли, я вам розповім про ситуацію, яка трапилась цього літа. Наш син 2,5 місяці пробув у моїх батьків у селі, йому там подобалось. Міг би там залишатися на все літо, проте маму терміново викликали на роботу, багато хворих, відпустку перенесли, а тато один з ним не справлявся, у нього проблеми зі здоров’ям. Я лікар, мені відпустку не дають, бо багато роботи, у чоловіка така сама ситуація, тому я домовилась зі свекрухою, що на ті два тижні вона забере онука до себе. Домовилися ми про це ще за місяць.
За кілька днів до того, як син мав повернутися з села, подзвонила свекруха: «Тут мені путівку на море подарували, не можу з внуком сидіти, вирішуй це якось сама!».
Я такого зовсім не очікувала, навіть слухавку поклала. Свекруха прекрасно знала, що має приглянути за Артемом до кінця літніх канікул, проте вирішила робити так, як їй подобалось. А потім ще й до всього я дізналась, що вона сама собі купила ту путівку.
Звісно, просто так я це залишити не могла, помста знайшла її швидко.
Перед тим, як поїхати на відпочинок, вона навідалась до нас у гості з проханням доглядати за її городом під теплицею. Чоловік ніяк не встигав цього робити, тому вирішив, що я можу, а я відповіла: «Ви ж розумієте, як ви мене підставили? Я не матиму часу на ваш город. Я просила вас про допомогу – ви обманули мене, то тепер не розраховуйте, що я побіжу вам допомагати!»
Сина я мусила брати з собою на роботу, доки не знайшла йому приватний табір, за який чимало заплатили. Город свекрухи я не поливала з принципу, вона, схоже, думала, що я жартую, тому нікого більше не просила, а коли повернулась додому, то він уже весь був сухим.
Як думаєте, чи правильно я вчинила?
