Я навіть не знала, що дочка виходить заміж, сусідка випадково розповіла мені про це. Як моя Христина могла зі мною так вчинити?

Свою єдину дочку Христину я виховувала сама, її батько покинув мене ще тоді, коли дізнався про вагітність. Я знала, що залишу дитину і виховаю її сама, як би не було важко. Доньку ростила як порядну та чесну людину, і до 17 років вона справді такою була, а потім…

Я дотепер не знаю, чим так завинила перед нею, але відколи Христина поступила в університет, то її не впізнати — з доброзичливої дівчинки, яка з всіма питаннями та проблемами звертається до матері, вона перетворилася на людину, котра вирішує все сама, а ще не хоче, щоб я брала участь в її житті.

Це почалося після першого екзамену у вищому навчальному закладі, вона склала його успішно і припинила після того мені телефонувати щодня. Донька аргументувала це тим, що не має часу, холодно зі мною говорила, завела друзів, які замінили їй мене, а потім і хлопця. Однак про це я дізналася останньою…

Якось повертаючись з роботи, я зустріла в під’їзді свою сусідку Наталію, ми розговорилися, і вона почала мене вітати з весіллям Христини. Це був справжній шок для мене, оскільки я вперше про це чула! Наташа сказала, що церемонія відбудеться цієї суботи, й вона здивувалася, що я не хвалюся такою новиною. Я не подала вигляду, що вперше це чую, а лише подякувала за привітання та пішла у свою квартиру. Того вечора я навіть очей не стулила, всю ніч думала, що одягну на весілля та який зроблю подарунок.

Наші діти іноді помиляються, а ми, батьки, для того і є, щоб показати їм правильний шлях. Так і моя Христина — вона просто заплуталася, її запаморочило голову доросле життя, тому і забула за маму. Однак я не буду влаштовувати істерику, плакати привселюдно, жалітися, просто поступлю мудро.

В суботу я прийшла у ресторан, де проходило весілля дочки. З букетом квітів та конвертом з грошима в руках я відразу направилася до дітей. Наречений виявився справжнім красенем, якраз до пари Христині. Вони були такими красивими! Дочка відразу почервоніла, як побачила мене, а зять навіть не знав, хто я є.

Я взяла мікрофон до рук та почала говорити:

“Дорогі діти, я щаслива розділити з вами сьогоднішнє свято. Христинко, я розумію, що ти вже доросла, самостійна, це зрозуміло вже давно, але ти все ще моя донька… Зараз хочу побажати вам тільки найкращої долі й безмежного кохання”.

Після цих слів я вручила їм подарунок і пішла геть. Зять відразу побіг за мною, а Христина за ним. Він довго говорив зі мною на вулиці, просив вибачення за свою дружину, а дочка тільки плакала, і їй було соромно. Того вечора ми гарно відсвяткували весілля.

Пройшло вже три роки з того моменту, тепер зять Ігор частий гість у моєму домі, він завжди зі мною радиться, називає мамою та поважає. Дочка зрозуміла, що поводилася не правильно і ще довго просила вибачення. Тепер я щаслива мама, теща та скоро стану бабусею!