«Я не буду працювати. Мені мама й так гроші дає. Що я дypна, зранку до вечора на когось пахатu за копійки», або Які погляди на життя має моя дочка

Відколи моя дочка стала підлітком, то я взагалі перестав її розуміти. Куди поділася та маленька та добра дівчинка, яка завжди радо зустрічала мене з роботи, яка ходила зі мною гуляти на вулицю? Замість неї тепер жахлuвий підліток, до якого навіть не можна підійти. Та що там підійти, неправильнo подивився, й вже маєш скандал.

Можливо у такому її ставленні до мене та дружини винуваті ми вдвох. Коли дочці було десять років, то ми розлучилися. Рішення було двостороннім. Ми не звинувачували один одного ні в чому. Просто так сталося, що наші почуття зникли. Я завів собі коханку, а оскільки не хотів жити у брехні, то все розповів дружині. В нас як то кажуть вийшло цивілізоване розлучення.

З того часу я жив окремо, щомісяця відправляв колишній дружині та дочці кошти. Однак останнім часом дружина почала жалітися, що грошей не вистачає. Я став цікавитися, й вона розповіла мені, що дочка почала просити дорогий одяг, різні гаджети, кишенькові на прогулянки з друзями. Ну зрозуміло, вона стала дорослою і тепер має власні потреби. Це добре. Але ж й вона повинна розуміти, що у батьків не бездонна кишеня з грошима. Я спробував з нею порозмовляти. Намагався пояснити, що у її віці можна вже й самому почати десь заробляти. Піти офіціанткою у кафе на підробіток, навчитися робити манікюр, або щось інше. Але її відповідь мене вразила. «Я не буду працювати. Мені мама й так гроші дає. Що я дурна, зранку до вечора на когось пахати за копійки,» – сказала дочка та подивилася на мене наче на якогось дурника. «Але ж мамі ті гроші не дістаються даремно. Вона, як ти кажеш, зранку до вечора паше на роботі». Однак голос розуму був далеким від моєї дочки. «Я знайду собі багато хлопця, й він за все платитиме,» – я навіть не знав, як реагувати. Розумію, що це лише слова підлітка, який ще нічого не розуміє у житті, але вже хоче самостійності й всього одразу. А з іншого боку, що вона далі робитиме з такими поглядами на власне життя та майбутнє.

Я поділився своїми переживаннями про дочку з колишньою дружиною. Вона повністю мене підтримує. Але говорить, що не знає, що робити. Якщо на неї зараз у такому віці натиснути, то невідомо, яка буде її реакція. Я подумав, й вона має рацію. Та знову ж ми зайшли у глухий кут. Нічого не робити погано, й щось зробити – також погано. Порадьте щось. Можливо хтось мав таку ситуацію.