Я чекаю, коли мине дypна традиція, що бабусі з дідусями повинні постійно допомагати дітям з онуками. Як на мене, то ніхто нікому нічого не винен. Скільки можна терпіти те, що батьки віддають дітей до старих людей на ціле літо та відвозять кожних вихідних? Або те, що відводити та забирати з дитячого садочка дітей також повинні бабусі та дідусі?!
Звісно, всі звикли до того, що це нормально, бо так було заведено в інших поколіннях і буде у наступних. А якщо ти не хочеш так робити, то значить ти егоїст, який думає лише про себе.
Але ж як мені шкода, що люди досі не зрозуміли, що час йде, тому й все навколо має змінюватися. Раніше старі люди могли лише городи полоти та телевізор дивитися, а зараз деякі з них працюють до останнього дня життя або мають хобі та якісь спільні справи з друзями, тому їм не потрібно сидіти з дітьми три місяці, щоб не померти від нудьги.
Як на мене, то цілком нормально, коли бабуся чи дідусь відмовляються від частих зустрічей або доглядом за онуками, бо вони не повинні хотіти бачити їх постійно. Це нав‘язаний стереотип, тому відпочивати від рідних і не бачитися з ними цілком нормальне явище.
Набагато краще, коли людина може зізнатися собі та іншим, що хоче провести цей час інакше, ніж з кимось з рідних, ніж буде через силу спілкуватися з кимось, відчуваючи дискомфорт та сум при цьому.
Звісно, ви все одно можете відчувати почуття провини, бо ви звикли до стереотипів того, що бабусі з дідусями не можуть без онуків. Почуття провини може мати два джерела. Перше джерело родом з вашого дитинства, коли ви самі все літо проводили у бабусі та дідуся і тепер не можете змиритися, що дозволяєте собі жити інакше. Друге джерело родом з вашого батьківства. Ви відчуваєте, що колись не додали чогось дитині й тепер хочете якось виправити свої помилки, допомагаючи з онуком.
Як би складно вам не було позбутися почуття провини, але у цьому вам допоможе проста істина: ви нікому нічого не винні. Думайте перш за все про себе та власні бажання.
Я впевнена, що ваші родичі та діти й самі будуть раді бачити вас у хорошому гуморі та щасливими, ніж постійно незадоволеними й змушеними робити те, що не приносить вам жодного задоволення.