Я дуже нe люблю, коли мене кoнтpoлюють: вкaзyють що та як робити, куди маю йти й взагалі, як жити. Мені вже давно не 10 років. Я дорослий чоловік зі своїми поглядами на життя й своє майбутнє та власним досвідом за плечима. Тому в праві жити, як мені того хочеться. В принципі, так я і робив, поки не одружився з Вікторією.
Ми навчались в одному університеті й згодом почали зустрічатись. Мені зразу здалось, що Вікторія досить самостійна дівчина: вона поєднувала і навчання, і роботу. Я ще й дивувався, як вона все встигає.
Але після нашого весілля я побачив справжню Вікторію. Виявилось, що вона взагалі не вміє приймати власних рішень. Їй вже 25 років, а вона досі з кожного питання телефонує мамі й запитує в неї, як і що їй робити. І нічого страшного, якби це стосувалось серйозних проблем. Без мами вона не могла прийняти навіть незначних рішень.
Після весілля ми, звісно, вирішили жити разом. Я хотів, щоб вона переїхала до мене. Але вона наполягла, щоб ми жили в її квартирі. Я був не проти поки не побачив її житло. Це було щось страшне. Таке відчуття, що ремонт робився, ще коли будувався будинок. Що меблі, що посуд ніби лишився ще з радянських часів. Я не уявляв, як вона могла жити в таких умовах.
Оскільки переїхати до мене Вікторія не хотіла, я запропонував зробити ремонт в її квартирі. Адже я не був готовий до життя в таких умовах. Як тільки я озвучив свою думку, вона зразу набрала маму. Це був жах! Теща почала кричати, що я не маю права щось змінювати в цій квартирі, що ніби-то в ній і так все добре. Страшно було уявити, що ж тоді для них погані умови життя.
Та в мене був не менший шок, коли теща запросила нас до себе в гості. Що тут можна сказати? Я побачив абсолютно ті самі умови, що й у квартирі Вікторії. Тільки в тещі в кімнаті ще стояв сервант, забитий посудом, який ніколи не використовувався. Хоч на ньому й не було пилу, але йому точно більше років, ніж мені. Як на мене, це приклад жадібних людей.
Я розумів, що ремонт у квартирі Вікторії нам зробити не дозволять. Тому вирішив запропонувати хоча б змінити посуд на новий, адже з того взагалі не можливо їсти. Теща спокійно вислухала мене і пообіцяла, що сама дасть “новий” посуд. Хоч мене це трішки насторожувало, я зрадів, що хоч щось зміню в тій квартирі.
“Новий” посуд від тещі ми чекали пів року. Адже їй треба було перебрати його в себе, щоб знайти, що нам віддати. Я не витримав цього, взяв частину зарплати та купив новий комплект посуду. Вікторія дуже зраділа. Але, як завжди, зразу ж зателефонувала мамі й розповіла, що я зробив.
Ви не уявляєте, який скандал влаштувала мені теща. Я був шокований. Я думав, що вона дуже скандалила через моє бажання зробити ремонт у квартирі. А цей мій вчинок був просто катастрофою в її очах. Теща звинувачувала мене в тому, що я егоїст, бо роблю подібні речі й ні з ким не раджусь.
Це була остання крапля. Після цього скандалу я подав на розлучення. Я розумів як можна жити з людиною, яка не вміє приймати самостійних рішень і не має власної думки. Одна справа прислухатись до думки мами, але зовсім інше – у 25 років жити так, як каже найрідніша.