– Мамо, там хлопці в парку… вони… вони… – розгублено почала дочка, вриваючись до квартири.
Саме увірвалася, інакше це не назвеш. Вся розпатлана, очі нажахані, куртка розірвана. Це було жахливе видовище! Не дівчинка, а безхатько.
– Що з тобою сталося, – з жахом запитала я. – Ти в порядку? – вони тебе скривдили?
-Зі мною все гаразд. – запевнила донька.
Випивши води Христина почала розповідь. Вона йшла додому через парк, так ближче, було вже пізно, десь близько двадцять другої години.
Так, моя дівчинка о такій порі сама повертається додому. Вона займається боксом. Тренування закінчуються пізно. Ось і сьогодні, як завжди, вона попрямувала додому, скорочуючи шлях через парк.
Зайшовши в парк, вона почула жіночий крик. Донька кинулася туди і побачила, що якісь два хлопці намагаються пограбувати жінку.
Моя Христина довго не роздумувала й кинулася на допомогу. Одна на двох. Між ними зав’язалася бійка. Але, на моє щастя, хлопці виявилися слабаками, і моя донька швидко вклала їм обом. Жінка подякувала моїй донці і пообіцяла зайти до нас.
Вислухавши історію моєї доньки, і я не дуже повірила її розповіді, підозрюючи, що вона просто намагається уникнути покарання за порвану куртку та свій не охайний вигляд. Адже вона знає, що мені не подобається її захоплення чоловічим видом спорту. В той час як її однокласниці ходять на уроки танців.
Але я була дуже здивованою, коли на другий день до нас прийшла та сама жінка. Вона навіть намагалася дати Христині гроші за те, що вона її врятувала, щоб віддячити.
Донька, звичайно, відмовилася від грошей. Зараз я дивлюся на свою доньку зовсім іншими очима. Ще недавно вона була для мене справжньою бешкетницею і забіякою, хлопчиком у спідниці. а тепер я з гордістю розповідаю всім, що моя дочка – справжня героїня.
Незважаючи на те, що їй лише 17 років, вона ризикувала своїм життям і здоров’ям, щоб врятувати цю жінку. Героїня, іншим словом це не назвеш! А хлопців, що напали згодом спіймали в тому ж парку.
