ЖИТТЯ

“Я не знаю, чи ти помічала… напевно, ні, але у мене з’явилась інша жінка, яка вагітна від мене. Я не можу покинути її й саме з нею хочу жити у своєму новому будинку”

Мій чоловік, Вітя, почав займатися будівництвом власного будинку ще до нашого знайомства. Він придбав собі земельну ділянку й уже залив фундамент. Коли ми почали зустрічатися, то він жартував, що незабаром по цьому будинку бігатимуть наші діти, а потім й внуки.

На жаль, коштів будувати будинок далі у чоловіка поки не було, тому після одруження ми переїхали жити до моїх батьків (у них було більше вільного місця). Мої батьки й були раді цьому, адже я єдина дитина у сім’ї, й вони хотіли бути ближчими до мене.

Реклама

І хоча й батьки були задоволені тим, що я поруч, але нашу ідею з переїздом та будівництвом власного будинку вони підтримали. Оскільки Вітя заробляв більше всіх, то ми прийняли рішення, що саме його зарплата йтиме на будівництво, моя – на продукти та інші необхідні у побуті речі, а батьки повинні були самостійно оплачувати комунальні послуги. Оскільки вони заробляли непогано, то й не рідко нам з купівлею продуктів та одягу допомагали.

Реклама
ru.freepik.com

З кожним роком я все більше натякала чоловікові, що хотіла б дитину, а він все з більшим ентузіазмом відповідав, що от тільки побудуємо будинок, то й відразу діток заведемо. Я йому вірила, наскільки вірила, що й не помічала, як між нами виросла велика стіна.

Загалом, на будівництво будинку ми витратили 5 років життя і я можу сміливо сказати, що це був нелегкий період, адже нам доводилось постійно себе обмежувати й жити лише думкою про те, коли нарешті настане день й ми переїдемо.

Коли нарешті будинок був готовий і можна було по маленьку перевозити речі, чоловік прийшов до мене, щоб серйозно поговорити.

– Олю, прошу, зрозумій мене, але я прийняв рішення подати на розлучення. Я не знаю, чи ти помічала… напевно, ні, але у мене з’явилась інша жінка, яка вагітна від мене. Я не можу покинути її, й саме з нею хочу жити у своєму новому будинку.

Я не промовила ні слова. Звичайно, все було так просто. Ділянка й будинок належали йому ще до нашого весілля, тому я не мала до них жодної причетності, а щодо того, що ми жили на мої й батьківські гроші у їхній квартирі я не змогла сказати. Просто не могла повірити у те, що все це дійсно відбувається зі мною.

Чоловік уже кілька днів, як переїхав у новий будинок, а я досі не можу знайти слів, щоб пояснити це все батькам, хоча й бачу у їхніх очах німе питання. Я знаю, що вони мене зрозуміють й не засудять, але ж де знайти ті слова, щоб описати все, що сталось? І як мені жити після цього далі?

Реклама

Також цiкаво:

Close