«Я одружувався тільки для того, щоб мати повноцінну сім’ю, а ти не дала мені найголовнішого …»

«Я одружувався тільки для того, щоб мати повноцінну сім’ю, а ти не дала мені найголовнішого… Дітей! Тому нам потрібно розлучитися!» – сказав мені мій колишній чоловік. Я довгий час була переконана, що провина, чому у нас не було дітей лежала на мені, але, на щастя, Бог подарував мені її, але вже з іншим чоловіком.

Я була у селі тією самою дівчиною про яку всі люблять говорити «стара дівка, так і до старості буде сама». І, можливо, вони мали рацію, коли таке говорили, бо у свої 23 роки, я не мала жодного залицяльника, але це мене не сильно бентежило.

Я знала, що ніколи не була чарівною красунею і не могла похвалитися фігурою, бо мала з десятка два, а то й три, лишніх кілограмів. Але, попри ці мої недоліки, я зустріла свого чоловіка на дискотеці у сусідньому селі. Він довго до мене залицявся і вже через півроку я знала, що одружуся з ним. А чому б ні? Він був добрим, турботливим, вмів працювати й зароблене не пропивав, до мене добре ставився, а більшого мені й не було потрібно.

Одруженими ми прожили 5 років, з яких 3 останні пройшли у марних спробах завагітніти, оскільки лікарі не знайшли нічого поганого у наших організмах, то порадили мені скинути зайву вагу, стежити за своїм харчуванням та й взагалі вести здоровий спосіб життя. У селі це завдання видавалось надскладним.

В один момент мій чоловік таки не витримав й сказав мені «Я одружувався тільки для того, щоб мати повноцінну сім’ю, а ти не дала мені найголовнішого… Дітей! Тому нам потрібно розлучитися!». Я була вражена такими його словами й надіялась, що він так намагається залякати мене, щоб я почала працювати над собою, але через місяць ми вже розлучилися офіційно. І надія зникла.

Я також хотіла дітей. Можливо, навіть дужче, ніж він, тому, коли через 2 роки після одруження, у соціальних мережах, я наткнулась на його фото з новою дружиною і новонародженим хлопчиком – плакала декілька годин.

Чому Бог дає комусь таке щастя, а мені – ні? У чому ж я так провинилася? У спробах загладити свою провину, я почала допомагати дитячим будинкам та інтернатам.

На одній з благодійних волонтерських акцій я познайомилася з Сергієм. Виявилось, що він також не має сім’ї. Згодом, ми почали бачитися все частіше і частіше, але уже на милих побаченнях, які він мені організовував. А через півроку, ми з’їхалися.

Звичайно, він знав про мою ситуацію з вагітністю і відразу ж зайнявся моїм лікуванням разом з його найкращим другом лікарем.

Через півроку я не могла впізнати себе. Дівчина з помірною вагою дивилась на мене і плакала від щастя, бо на тесті нарешті з’явилися ті самі довгоочікувані дві смужки.

Я безмежно вдячна Богу за те, що він дав мені такого турботливого чоловіка та ту дівчинку, чиє життя зараз дозріває у моєму животі!

Доля добряче з мене покепкувала, але це того таки вартувало!