Я пiшoв від дружини. Від жінки, з якою прожив майже дев’ять років! Прuчuна 6анальна

Я пoкuнув свою дружину. Пiшов від жінки, з якою прожив майже дев’ять років. З Олександрою ми жили дружно, не сварилися, разом проводили вільний час. Та потім наші почуття oxoлонули. Можливо, це сталося через побут та буденність. Але ми втратили один до одного інтерес, напевно, кохання минулося.

У мене не було бажання їхати додому, я відчував байдужість до дружини. Це тривало цілий рік.

А потім ми зрозуміли, що так більше не можна. Вирішили poзлyчитися. Я зібрав свої речі, склав валізи у машину. Добре, що у мене була квартира, яка залишилася у спадок від мого дідуся. Пам’ятаю, Олександра мене довго вмовляла, щоб я продав житло. Та я не схотів цього робити, здавав в оренду. Квартиранти з’їхали, тому я міг без проблем перебратися туди.

Коли я їхав по дорозі, почалася сильна злива. Трапилося так, що я вскочив у калюжу. Дощовою водою оббризкало молоду жіночку, що йшла по тротуару. Вона була з парасолькою та чемоданом.

Тоді я зупинив автомобіль, вийшов з нього та попросив вибачення у жінки. Вона виглядала блідою та розгубленою. Під її очима були чорні кола від туші – або плакала, або вода з калюжі потрапила в обличчя.

Я посадив жінку до машини і повіз на свою квартиру. Вона мовчала, здавалося, що їй усе було байдуже. Там моя нова знайома помилася і переодягнулася. Я тим часом збігав до магазину та купив деякі продукти.

Потім ми сиділи на кухні, пили гарячий чай, готували пельмені та спілкувалися. Як виявилося, жінку звали Наталія. Вона повернулася у той день з відрядження раніше і застала свого співмешканця з коханкою. Тому зібрала речі і пішла від нього, куди очі дивилися. Я теж розповів свою історію: теж пішов з сім’ї, але не зраджував, просто розлюбили один одного.

Ось так ми й зустрілися. І таке в житті буває! Наталії не було куди йти. Вона залишилася у мене.

З того часу минуло три роки. Я одружився з Наталією і дуже кохаю її. Вона мені подарувала прекрасну донечку Веронічку. Тепер у нас щаслива родина.