Я почув, як моя мама розмовляє з сестрою. Вона просила в неї гроші, їй не вистачало на onepaцiю. Я зрозумів, що мама тяжк0 xв0ра, хоча вона мені про це нічого не говорила. І тоді я вирішив діяти!

Мені було всього чотири роки, коли не стало мого батька. Ми з мамою залишилися вдвох. І хоча бабуся всіляко допомагала мамі, їй все одно доводилося часто працювати. Часто на відпочинок у неї зовсім не було часу. Але вона все одно знаходила час для мене, навіть сплячи по 3-4 години на добу…

Коли не стало мого батька, ми з мамою опинилися досить у скрутному становищі. Нам довелося повертатися у квартиру до бабусі, де ми з мамою жили в одній кімнаті. Пенсія в бабусі була маленькою (мама була пізньою дитиною), на мене платили якісь копійки, тому мама змушена була працювати на двох роботах, і часто вона навіть виходила не у свою зміну, щоб заробити більше грошей.

Ми не розкошували та нічого не потребували. Бабуся сиділа зі мною, доки мама бігала з однієї роботи на другу. Потім її не стало. Квартиру вона залишила нам з мамою, за що ми були дуже вдячні. І хоч тепер у мами була власна кімната, вона так і не знайшла собі чоловіка. Увесь вільний час вона присвячувала мені. Я говорив, що з чоловіком їй би було простіше, та вона жартувала, що я головний чоловік у її житті, а на інших у неї не вистачає часу через роботу.

У 15 років я почав підробляти, звісно, зі згоди мами. Я цілих два роки збирав собі на новий дорогий телефон, щоб менше відрізнятися від однолітків. Та одного разу я почув те, що змінило всі мої плани.

Я прийшов додому трохи раніше й почув, що мама на кухні з кимось розмовляє. Згодом я впізнав голос тітки Анжели. Це була старша сестра мами. Вони говорили на підвищених тонах. Я зачаївся та слухав. І з’ясувалося, що мама просила в сестри гроші на операцію! Але та їй відмовила, бо мамі й так дісталася квартира від бабусі, а тітці – нічого! Потім тітка пішла, а мама заплакала.

Вона розповіла мені, що вже декілька місяців лікарі з’ясовують, що з нею, й ось їй нарешті поставили діагноз та назначили операцію, її треба робити терміново, а грошей в мами не вистачає. Начальник відмовив дати їй в борг, сестра також. Мама була тяжко хвора й просто не знала, що робити.

Я вирішив діяти. Я підклав усі свої збереження в мамину «заначку». Наступного дня мама вирішила порахувати свої гроші, щоб з’ясувати, якої суми їй точно не вистачає, та йти в банк за позикою. Яким було її здивування, коли вона зрозуміла, що їй потрібно докласти всього дві тисячі гривень! Це була посильна сума, яку їй міг би дати той же начальник у рахунок зарплатні!

Звичайно, мама зрозуміла, що це я поклав гроші. Вона спочатку заперечувала, наголошуючи, що я тяжко працював, що їх заробити, але потім прийняла. Так я хоч трохи міг віддячити мамі за те, що вона стільки років піклувалася про мене, відмовляючи собі в усьому. І я ні про що не шкодую, новий телефон можна купити в будь-який момент, а здоров’я матері – безцінне!