Я попросила свекруху, поки ми будемо на відпочинку забрати онучку. Відповідь я запам’ятала назавжди.

Традиційно, до свекру відносяться не дуже добре і не люблять їх. Та ось моя подруга про маму свого чоловіка завжди говорила з повагою. Мене зацікавило, як їй вдається підтримувати хороші відносини із свекрухою?

Вона мені відповіла:

– Наслухавшись багато скарг від знайомих про недобрих свекрух, я виходила заміж зі страхом перед мамою мого чоловіка. Вона давно залишилась сама, жила разом із сином багато років. Відпустити його було нелегко, тому я очікувала, що вона постійно буде вмішуватися в наше життя. Але, як на диво, після нашого весілля свекруха нечасто заходила до нас, хоча й телефонувала сину кожного дня. Я очікувала, що після народження дитини вона буде ночувати у нас вдома та вчити розуму, та цього не сталося. Придбавши коляску та принісши багато речей для дитини, вона знову пропала. Залишалась з дитиною, коли потрібно було кудись відлучитися, ніколи в цьому не відмовляла.

Наближалась літо. Ми з чоловіком планували поїхати відпочити на море, і у мене промайнула думка, що дитину можна на цей час залишити у його мами. Наважитись запропонувати чоловікову поговорити з нею я не змогла, тому вирішила звернутись з таким проханням до свекрухи сама. З коробкою цукерок я зайшла до неї у гості.

Вона з посмішкою мене зустріла. Почувши від мене пропозицію, що непогано було б онучці провести літо у бабусі, вона відповіла:

– Мені не важко забрати онуку до себе, я люблю її, але скажи, будь ласка, невже ви не хочете, щоб ваша трилітня донька також побачила море? Невже ти не будеш за нею сумувати. Адже для такої дитини кожен день з батьками – важливий. Пройде час, і коли вона буде доросла, вона також не захоче їхати з тобою на море. У неї будуть свої друзі, з якими вона зможе відпочити, а діти виростають швидко. Поки вона маленька, насолоджуйтесь кожним днем проведеним із нею. Вирішуйте самі, це ваше право, але на мою думку – так буде краще. Я знаю, що кажу. Наші діти з нами тимчасово, далі вони ідуть у самостійне життя, і кожна секунда, проведена з ними, є неповторною.

Я задумалась. Адже свекруха була права. Згадала своє дитинство, коли мене на все літо відправляли до бабусі. Я так сумувала за батьками, вони постійно працювали і не мали часу для мене. Маму потім схопив інфаркт, і її не стало. Тому за порадою чоловікової мами цього року ми поїхали на море разом із донькою і наступного року також. Моя свекруха – це мудра жінка, яку я поважаю та люблю.