Я познайомилась з татовою к0ханкою, коли простежила за ним!

З дитинства мама мене привчала до різних жіночих справ, тому поки мій брат ганяв у футбол з друзями, я у 9 років допомагала мамі готувати вечерю. А під вечір тато та брат поверталися додому, вони вмивалися, і ми всі разом всі сідали вечеряти. Один з таких разів запам’ятався мені дуже чітко, бо тоді мама дивно й суворо дивилась на тата, не відводячи погляду дуже довго, а тато боявся подивитися у відповідь й сидів, уткнувшись у тарілку.

– Ти сьогодні знову за своє? Підеш туди?

– Так, – відповів тихо, але впевнено тато.

– Я вже не можу цього терпіти, скільки можна бігати, тобі що шістнадцять? – не стримувала злості мама.

Батько нічого не відповідав, ми не знали, куди відправляється тато, проте кілька разів на тиждень після вечері він зникав на кілька годин, а потім повертався у хорошому настрої. Це мене завжди дивувало, але я боялась запитати про це… до цього вечора.

– Татусю, а куди ти йдеш? – все-таки наважилась запитати я.

– Не куди, доцю, а до кого. До коханки ходить ваш татусь, а потім повертається, мов у нього нове життя почалось.

Після цього ми нічого не говорили, навіть брат нахилив голову і не знав, що сказати. Вечеря так і закінчилась у мовчанні.

Вечеря закінчилась, і ми з мамою прийнялися за прибирання, а тато почав готуватися до «зустрічі з коханкою», брат знову побіг до друзів. Я досі не могла повірити у те, що сказала мама й припинити таємно спостерігати за татом, що одягнув свій найкращий костюм та прийнявся лакувати новенькі туфлі. Я знову не витримала й перепитала у мами, чи правда те, що вона сказала.

– Я думаю, тобі варто запитати у тата, ти ж уже доросла, повинна знати правду.

Доки я обернулась, то помітила, що тато вже виходить з будинку, я швиденько накинула на себе шапку та взулась і побігла за ним. Але чомусь в один момент вирішила просто простежити за ним.
Він зайшов у якийсь будинок, чимось схожий на державну установу, там здав пальто у гардероб і відправився наліво. Я швиденько пішла за ним, але коли він зайшов усередину якоїсь кімнати, я стояла поруч ще хвилин 10 і не наважувалась туди зайти, а тоді мене штовхнула якась жіночка: «Привіт, ти вперше тут? Не соромся, заходь, ми завжди раді новеньким!».

Я й не помітила, як вона одним рухом проштовхнула мене усередину. Це приміщення нагадувало театр з маленькою сценою і невеличкими стільчиками, на яких сиділо десь людей двадцять, а свого тата я побачила на сцені у дивовижному й дивному одязі, через мить я усвідомила, що він грає короля. Я уважно стежила за кожним його рухом, навіть не сідаючи, а потім заніміла, коли мій тато заспівав арію.

Наступні дві години я стояла на тому ж місці й не могла прийти у себе, здавалось, навіть, моє серце зупинилось. Це було щось неймовірне, тато був зовсім іншим, я ніколи не бачила його таким впевненим та захопленим. У нього був справжній талант і вкінці виступу я зрозуміла, що захоплюється ним кожен тут.

Звичайно, тато мене помітив, і ми йшли додому разом. Він купив мені морозиво, і поки я їла, він тихенько наспівував ту ж пісню, з якою виступав. І в цей момент я зрозуміла, що насправді мала на увазі мама.

Вона вважала його хобі коханкою, бо після кожного кількагодинного виступу у нього з’являвся надзвичайний блиск в очах і його переповнювало щастя. Проте знайомство з коханкою тата викликало у мене лише гордість!