Я прожила з цuraнкою тиждень в одній палаті та ось, що я можу сказати!

Це була моя третя вагітність. Дві минулі пройшли добре, з цією все було інакше, тому мене поклали на збереження й мали робити кecapiв poзтин. А незабаром у мою палату привели ще одну молоду жінку, не більше 30-років, тоді я і подумати не могла, що вона цuraнка.

Вона представилась Аліною, хоч потім і розповіла, що вдома її всі звуть Алею. Це також була її третя вагітність, хоч історія у неї значно сумніша, двоє попередніх малюків не вижили, лише цього вдалось врятувати, зробивши кесарів розтин.

Вона була приємною співрозмовницею і було очевидно, що вона щаслива появі свого малюка, хоч і уже вимучена важкою операцією.

Незабаром і мені зробили операцію, і вона була першою, хто зустрів мене з радісною посмішкою. А потім ми разом ходили провідувати наших діток, і я була приємно вражена тим, як вона бережно та ніжно ставиться до дитини, які вона слова їй говорила.

За ці кілька днів я дуже переживала за дитину, прогнози лікарів були невтішні, тому вона завжди була поруч, щоб підтримати мене та заспокоїти.

Одного вечора ми з нею щиро розговорилися, і вона мені розповіла, що з дитинства живе у селі, вони великою родиною тримають господарство та продають все на ринку. З пологового будинку забирати її прийшов усміхнений чоловік та щасливий брат, які не могли нарадітися маленькій Лялі, саме так вона назвала свою донечку.

Я прожила з циганкою тиждень в одній палаті та зрозуміла лише одне. Не всі з них такі погані, якими ми їх звикли уявляти. Багато з них хочуть жити чесно та бути такими ж, як і ми. Я вперше особисто зустрілась з таким, але впевнена, що сім’я Аліни не одна така.

А що ви думаєте про висновки авторки?