Я прийшла, щоб ви віддали мені свого чоловіка!

Ольга Володимирівна смажила пиріжки. Вони у неї завжди були смачні й повітряні, тому швидко смажились, а вона намагалась встигнути перевернути їх на інший бік до моменту, як їхня золотиста скоринка стане чорніти.

Аромат від пиріжків, приготовлених хорошою господинею, розійшовся не тільки на весь під‘їзд, а й вийшов на двір, де встиг полонити одну худорляву жінку у великих червоних чобітках та довгому гірчичному плащі.
Біля дверей почувся голосний стукіт, господиня саме викладала останню партію, тому не мала часу підійти й гукнула: «Ігорю, сходи глянь, хто там до нас у гості навідався!»

Але на той момент Ігор був надто зайнятий своїми справами. Він поїдав улюблені пиріжки й дивився футбол, фінал, у який вийшла його улюблена команда. Таке він пропустити не міг, навіть якщо хтось стукав у двері.

Ольга Володимирівна зрозуміла, що нічого з цього не буде, поспішила зробити всі свої справи й погналась до дверей, де її зустрічала молода жіночка у гірчичному плащі та дивних червоних чобітках.

⁃ Добридень! – промовила одним потоком незнайомка і швиденько вскочила у квартиру, мов тут її давно чекали.

⁃ Добрий день! – промовила повільно Ольга Володимирівна — Ви до кого?

⁃ Ну, я до вас у справі.

⁃ До мене? Не помилилися?

⁃ Ні, я прийшла, щоб ви віддали мені свого чоловіка.

⁃ Вибачте, що?

⁃ Ну, я б хотіла забрати вашого чоловіка Ігоря Семеновича собі. Що тут незрозумілого?

⁃ Все незрозуміло, для чого він вам потрібний?

⁃ Це я йому потрібна. Йому з вами погано жити, він сумує, нудиться. Що ви йому можете дати? А ось я йому подарую неземне щастя.

⁃ Ви точно не помилилися? Я зараз Ігоря покличу, то ми разом це обговоримо.

— Ігорю, йди сюди, у тебе гості! – крикнула Ольга Володимирівна.

⁃ Олечко, ну хто там?

⁃ А ти вийди й глянь.

Ігор у брудній футболці від пирогів, домашніх шортах, які вже давно покрилися плямами, що не відпираються, та жирними руками вийшов у коридор, де його чекала Валя. Що ж вона тут забула?

Ця дівчина зовсім недавно почала працювати у їхньому офісі. І зовсім недавно у них все так дивно склалось… Почалось з того, що Ігор все частіше задивлявся на молодь і щиро заздрив їм, не міг пропустити ні одної дівчини, яка сміялась на весь голос чи одягнула коротеньку спідничку.

От його Оля недавно така ж сама була, весела, з красивою фігурою та формами, йому заздрили всі чоловіки. А зараз що? Народила двох дітей, розтовстіла і стала зовсім на себе не схожа. А він і не встиг отямитися, як незрозуміла тітка стала його дружиною, а він сам у дзеркалі перетворився на дядька. Варто промовчати вже про те, як він здивувався, коли зустрів свою старшу подругу, у яку був закоханий, і яка вже швидше нагадувала бабусю.

Але ж його зовнішній вигляд зовсім не відповідав душевному стану. Душа його ще молода, хоче веселощів, творити щось таке, щоб запам’яталось надовго. Мов він щойно покинув лікарню, і йому потрібно так багато ще встигнути. Ось і його душа в один момент захотіла закохатися й почитати комусь раннього Симоненка, а його Оля ніколи не любила, їй більше Тичина подобався. А тут на фронті з‘явилась Валя, яка обожнювала Симоненка, та ще й постійно захоплювалася картинами Ван Гога, як і він у своїй молодості.

Втомився Ігор сидіти з Олею постійно вдома та їсти її пиріжки, які б вони смачні не були. Йому хочеться молодості та веселощів і тільки з молодою Валею він зміг це відчути.

Він вперше відчув, як серце його сховалось десь далеко у п‘ятки, й він відчув ніби зараз отримає від мами доброї прочуханки за те, що не розповів, що у нього у школі якісь проблеми.

⁃ Ігорю, ну чого ти там стоїш, сам не свій, підійди! – промовила жінка ласкавим та єхидним голосом. — Тут ось дівчина хоче тебе до себе забрати. Говорить, як погано тобі тут живеться.

Ігор повільно висунув голову із дверей, намагався прикрити тарілкою всі плями на футболці й промовив: «Доброго дня вам, Валентина Іванівна!

⁃ І вам доброго! — промовила молода дівчина й опустила голову, здавалось вона ось-ось заплаче.

⁃ Ви, мабуть, мені пробачте, я краще піду.

⁃ Ой, ні, наші гості ніколи від нас сумні не повинні йти. Зараз швидко Ігор одягнеться у щось пристойніше, і ми вас пригостимо чимось смачним. Ви що любите? Чай чи кава?

Ігор очікував, що дружина зараз почне бити посуд, дзвонити тещі, чи навіть він отримає добрячої прочуханки, але ніяк не такого. Він не знав, що і робити, як йому діяти далі. Можливо, краще вже тікати з дому, або подзвонити товаришу, який так підло його переконував, що нічого від такого не станеться.
Боже, як же він так посмів осоромитися. Це ж тепер і діти про його сором дізнаються, а що теща скаже, що страшно навіть уявляти!

Він швиденько побіг у кімнату й надягнув свої джинси та футболку, які одягає, коли їде до дітей у гості. Робив це все поспіхом, боявся, що поки його не буде на кухні, то дружина може витворити щось жахливе, але коли він буквально забіг туди, то лише побачив, як вона ділиться рецептом пирогів з новою знайомою.
Він постояв хвилину у дверях, поки Ольга не подивилась на нього і зі скромною посмішкою не добрила того, що одягнув чоловік.

⁃ Ну, все, годі, і так я вас затримала, — промовила Оля, — потрібно молодим закоханим дати на самоті побути. Може, то ви у кіно сходите? Чи у кафе?

Ігор лише непевно поглянув на свою коханку, мов вона могла підказати йому, як вийти з цього дурного становища.

⁃ Я була б рада, давно у кіно не ходила, — промовила так само спокійно Валя.

Тоді дружина спокійно підійшла до чоловіка і потягнулась до його вуха. Чоловік подумав, що це саме той момент, коли він отримає прочуханки, але він лише почув: «А у тебе хоч гроші є, милий, бо ж соромно йти просто так?»

Ігор повільно кивнув головою, тоді дружина посміхнулась і промовила: «Я тобі ще з собою дам, щоб ти зайшов і якимось тортиком свою дівчину пригостив!»

Швиденько Ігор взяв свою дівчину за руку і побіг на побачення, про яке так довго мріяв і лише боковим поглядом побачив, як до будинку його підходить дуже знайома фігура — теща.

⁃ Ну і куди твоє опудало так одягнулось? Думало, що не впізнаю його, то лише на мене погляди кидало.

⁃ Ой, мам, не хочу про це.

⁃ Казала ж тобі, що потрібно було за Ваську з третього під’їзду заміж йти.

⁃ Ну припини ти вже, все одно ж він уже учетверте збирається одружуватися, і все не припиняє говорити, що у нього все то від шаленого кохання.

⁃ А що то біля нього за вискочка йшла?

У той момент вже розмова перейшла на дуже тиху, тому передати її нам так і не вийде.

⁃ Ти б уважнішою, Олю, була, то він здається таким, а то ще втратиш його, а він же все одно рідненький.

⁃ Я теж переживала, але мене переконали, що так має бути, й потім все налагодиться.

⁃ Добре, з цим сама розбирайся. От те, що він помідори знову не привіз, а замість того кудись ото пішов, він у мене ще отримає добрячого прочухана!

⁃ Мамо, годі тобі!

Тим часом Ігор зовсім забув про помідори. Він йшов з високо піднятою головою і думав про те, що кожен тут йому заздрить, адже поруч з ним молоденька. А вона ніяк не могла змовкнути, все говорила про їхнє майбутнє. Обов‘язково їм потрібно купити дачу собі, щоб все своє було і дитину завести свою, бо її ж уже 28 років, давно пора, а дітей годувати купленим зовсім не хочеться.

А потім щороку вони будуть їздити кудись на море, в Одесу, наприклад, бо ж закордон вона не хоче, надто дорого. І взагалі поїздом поїдуть на море, а для того, щоб передбачити всі проблеми, то потрібно буде для дітей купити горщик з кришечкою.

⁃ А кришечка навіщо?

⁃ Ну от дитина зробить всі свої справи, а тобі потім ці «справи» нести через весь вагон, то без кришечки тут ніяк.

І знову Ігорю сумно стало. Він же тільки помолодів, тільки його життя почалось, а тут знову дача, діти, горщики виносити. Не хочеться йому знову по добре знайомому шляху йти.

І раптом Ігор зовсім засмутився, зрозумів, що насправді ніхто йому не заздрить, сміються лише з нього, що він старий дурень повірив у те, що у нього друга молодість з‘явиться, для чогось оце нарядився. У той момент пригадалась йому Олечка і дуже захотілось додому, страшенно.

⁃ Валю, точніше Валентина Іванівна, ви мені пробачте, та ми зовсім з вами один одному не підходимо. Ви собі ще знайдете хорошого хлопця, точно кращого, ніж я. А я лише можу подякувати вам за кожну хвилину, коли я знову відчув себе молодим. Ви мені пробачте, та я таки лише Олю свою люблю.

⁃ Ігорю, що ж ти таке говориш? Ми ж уже все розпланували… І дачу, і Одесу, і горщик з кришечкою… Ти так легко все це проміняєш?

⁃ У тебе це все буде, Валю, але я не той, хто тобі потрібен. Знайдеться хтось кращий.

У квартирі роздався телефонний дзвінок. Спочатку Ольга Володимирівна боялась взяти слухавку, але таки підняла її.

⁃ Слухаю вас.

⁃ Він уже пішов додому.

⁃ Справді!

⁃ Так.

⁃ Дякую вам.

Після цього Валя дивним дивом зникла з життя чоловіка. Навіть на роботі він більше з нею не перетинався, а потім дізнався, що вона звільнилась і поїхала в інше місто. Раптом все його життя почало налагоджуватися, і дача почала приносити задоволення, і на дружину почав дивитися інакше, вона ж у нього красуня, а тепер ще й за собою почала дивитися, бо незабаром у них подорож у Туреччину запланована, то хоче там виглядати красиво.

Незабаром на кухню Ольги Володимирівни прийшла її хороша подруга Аня. Вона скаржилась на те, що чоловік її все частіше заглядається на молодих дівчат, про неї зовсім забувся і навпаки хвалить Ігоря, що той молодець, за дружиною і на старості літ трясеться.

⁃ У мене є один спосіб, який допоможе твого чоловіка таким самим, як і мій Ігор зробити, але ти повинна розуміти, що й самій доведеться сильно попереживати.

І тоді Оля швиденько розповіла свій спосіб подрузі.

⁃ І невже це дійсно так допомогло?

⁃ Ти ж сама це підмітила. Але вирішувати лише тобі, я номер її залишу, а ти вже хочеш, то зв’яжися, вона актриса дуже хороша, допомогти не відмовить. Мені її теж радили хороші люди, ти не бійся. Точно допоможе.

Тим часом Ігор знову повернувся з дачі, де теща нагородила його величезними коробками з помідорами, але це ніяк його не смутило. Він швидше поспішав додому, щоб знову побачити посмішку своєї Олечки.