ЖИТТЯ

Але все ж таки думки про те, що я щось таки опустила у своєму житті, не дають мені спокою

Все своє життя я, можна сказати, присвятила роботі. Я була менеджером з продажу техніки. П’ятнадцять років пропрацювала на даній посаді. Одного дня шеф закликав мене до себе на розмову. Я гадала, що от нарешті, мабуть, підвищать мені заробітну плату. Адже не кожен може стільки років пропрацювати.

Але не тут то було. Шеф виїжджає на постійне проживання в інше місто, тому закриває свій бізнес та звільняє усіх працівників.

У мене чоловік, доросла дочка, яка от-от вийде заміж. І на весілля ж треба щось прикладати, а тут така новина неприємна. Й іншу роботу важко зараз знайти. Всі шукають молодих та енергійних.

Реклама

Влаштувалася прибиральницею в один офіс. Платять звісно копійки, але і на цьому добре.

А що ж буде чекати мене на пенсії? Там явно більше грошей не дадуть. Аж страшно думати, як жити далі.

Маю надію, що дочка потурбується на старість про мене. Адже я ж її виховала, освіту дала, купила квартиру. Одним словом поставили ми її з батьком на ноги, а далі вона сама себе усюди реалізовувала.

Стає сумно від думок, що все своє життя я прожила марно. Працюючи на когось, і при тому не росла вперед у тих сферах. Тішить, що маю хоч міцну та щасливу сім’ю. Це і є моїм сенсом життя. Дім є, чоловік, дочка, всі живі та здорові, їсти є завжди що. А що ще можна хотіти? У когось і цього немає.

Але все ж таки думки про те, що я щось таки опустила у своєму житті, не дають мені спокою.

 

Реклама

Також цiкаво:

Close