Мені майже 40 років, і єдине, про що я шк0дую у своєму житті, – це те, що я стала матір’ю. Витратила половину свого життя на іншу людину, а замість цього могла б витрачати їх на те, щоб гуляти, розважатися, розвиватися і ставати кращою. Я просто сама все 3руйнувала.
Заради чого я все руйнувала? Сама не розумію. Тоді мені здавалось правильним народити, а зараз я лише витрачаю себе на неї. Спочатку витрачала всі сили, натхнення та роки життя, а зараз ще й велику суму фінансів, адже маю допомогти їй облаштуватися у житті, купити квартиру, допомогти знайти роботу.
А найгірше, що, що б я не робила, я не відчуваю, що донька мені вдячна. Ми з нею ніколи просто так не говоримо, лише у справах, ми чужі один для одного, вона мною лише користується, як гаманцем.
Минуло 18 років з того моменту, як я наважилась народити, й зараз я про це щиро шкодую. В цей момент життя я могла б бути зовсім іншою, з іншими людьми та в інших місцях, а тепер моє життя – суцільне розчарування, і все через один неправильний крок.
Я шкодую, що стала мамою. Не всі можуть стати хорошими матерями. Деяким краще і зовсім не народжувати! Всі мами повинні бути готові, що їм доведеться відкласти своє життя, забути про мрії та цілі й все заради іншої людини. Якщо ви готові, то можете народжувати, а якщо ні – то не робіть помилку, яку колись зробила я.
