Я скинула синові 3 свої пенсії за новий телефон, який він мав мені придбати. Дуже зраділа, коли його отримала. Але коли мій сусід сказав його реальну вартість, ейфорія минула дуже швидко. Як мій син міг так мене надypuти?

Вже кілька років я мрію про новий телефон. Всі мої подруги в церкві хизуються сенсорними смартфонами, а я одна ще клацаю по кнопках. Я теж хочу йти в ногу з часом й мати змогу бачити, а не лише чути сина та внуків. Вже понад 5 місяців я відкладала гроші на новий телефон. Думала, що якісний буде коштувати близько 10 тисяч, а це сума для пенсіонера велика. Якщо відрахувати комунальні, харчування й ліки, то заощаджувати вдавалось по 2 тисячі гривень.

Коли настав час купувати телефон, я сама не наважилась. Прикро зізнаватись, але я в них не розуміюсь. Зателефонувала синові й попросила його обрати мені новий пристрій, щоб був сенсорний та з хорошим інтернетом. Наступного дня скинула на карту всі гроші, що були, й за тиждень син мені прислав його новою поштою.

Того дня я була сама не своя від радості. Відразу взялась вивчати його й тестувати його можливості. Раніше я викладала фізику в школі й дуже цікавилась різними новинками ще тоді. Телефон мені дуже сподобався. Як на мене, він просто ідеальний.

За декілька днів до мене прийшов син моєї подруги Зіни, щоб допомогти мені встановити нові розетки. Я, звісно, почала хизуватися перед ним новим телефоном й не забула наголосити про його вартість, щоб Зіна теж почула, що це правда.

А він мені сказав таке, що аж тиск підскочив: “Бабцю Катю, цей телефон простий. Він коштує не більше 4 тисяч гривень, аж ніяк не 10. Це стара модель з поганою камерою й має занадто мало пам’яті!”

Потім він вийняв свій телефон й показав мені ринкову вартість моєї моделі. Виявляється мій телефон коштує 3400, а не 10 тисяч.

Після того, як трохи прийшла до тями, зателефонувала синові й почала все розповідати. А він почав вибачатись й сказав, що йому терміново були потрібні гроші, а мені й така модель нормально. От як тепер мені йому вірити?