Я сорoмлюсь своєї доньки, бо вона живе у статусі yтpuмaнкu і вважає це нормальним

Коли ми з чоловіком виховували свою Оленку, то й подумати не могли, що вона виросте дівчиною, яка цінуватиме гроші понад усе. Кілька років тому ми відправили її вчитись в столицю, багато для цього працювали, бо хотіли для неї найкращого, і спочатку ми були дуже щасливі. Але потім нам розповіли, що вона живе у ролі yтрuманкu, тобто зустрічається з чоловіком, щоб отримувати за це дорогі подарунки або ж просто гроші готівкою. Як таке можливо? Я не вірила в це! Ми ж виховали дуже чемну та правильну дівчинку, думала я. Але коли побачила докази поведінки своєї доньки, то була ш0кована.

Я переконана, що так жити – соромно! Невже наша донька після стількох років не зрозуміла цього? Мені здавалось, про це навіть не варто було говорити. В житті головне не матеріальне становище. Як я зараз можу достукатись до неї, пояснити, щоб вона такого не робила і не соромила нас і себе?

Я просила чоловіка нікому про це не казати, але він не стримався і сказав про це своїй сім’ї. Після цього нам почали телефонувати всі родичі і пропонувати допомогу, але чим тут допоможеш, якщо ми самі не знаємо що робити? Мені дуже не зручно, бо не можна виносити сміття з хати. Тим більше місто у нас маленьке, не можу уявити, що буде, якщо про це дізнаються наші друзі. Допомога – це добре, але краще б він мовчав…

Ми зразкові батьки для всіх, люди знають, що наша донька вихована і чемна, тому я не хочу, щоб про неї пліткували всі кому не лінь. Вона дівчина молода, потім треба буде шукати роботу, та й хотіла б вірити, що і сім’ю вона збудує. Після такого ніхто не захоче зв’язуватись ні з нею, ні зі нами. Невже наша доця не зрозуміла, що всі її вчинки можуть позначитись не тільки на ній, а й на всій нашій родині?

Зараз ми стараємось вийти на зв’язок з тим чоловіком, щоб довести, що так з дівчиною робити не можна. З донькою говоримо, але все марно. Ці відносини треба закінчити негайно, він використовує її як ляльку. Але хто сказав, що вона прислухається до нашої думки?

Зараз такий час, що ніхто не думає про якісь моральні аспекти. Чинять так, як їм хочеться, подобається. А потім будуть про все сильно жаліти. Іноді намагаюся себе змусити примиритися з таким станом речей і нічого не робити. Я ж думаю як мама, якій небайдужа доля дочки. Напевно, потрібно залишити ситуацію і дозволити їй жити своїм життям. Мені як мамі прикро, що моєю дитиною просто користуються! Можливо, до неї рано чи пізно дійде, що так жити не годиться, вона одумається і буде шукати нормального нареченого, собі до пари?