Я так мріяла вийти на пенсію та нічого не робити! Але вже через декілька місяців я змушена була шукати роботу!
Останній рік перед пенсією я вже дуже чекала, коли ж можна буде не працювати, а відпочивати. Тим паче здоров’я почало мене підводити, отож відпочинок – це було саме те, що мені потрібно. Та я думала, що стану «модною» пенсіонеркою, а не просто «бабусею на пенсії», планувала, що буду ходити на фітнес та купувати модний одяг. Але все вийшло зовсім не так, як я бажала.
Зараз модно часто говорити про професійне вигорання. Я ж до того, як вийшла на пенсію таких термінів не знала. Усе життя я пропрацювала бухгалтером в одній фірмі. Мені подобалася моя робота, та останнім часом я тільки й робила, що мріяла про пенсію.
Мені більше не хотілося вставати вранці на роботу. Я не хотіла бачити всі ті цифри та звіти. Згодом мене почало підводити здоров’я – то тиск почне «скакати», то серце прихопить. Я думала, що вихід на пенсію – дуже добре рішення.
Звичайно, я не планувала, що цілими днями буду сидіти на дивані та дивитися телевізор. Мені хотілося бути модною бабусею, яка молодіжно одягається та ходить на фітнес.
В останній день на роботі я влаштувала свято для всіх. Ми гарно провели час. І випили, і закусили, і потанцювали. Я йшла на пенсію з радістю та впевненістю, що нарешті буду жити наповну.
Та не так сталося, як гадалося. Перший тиждень я провела саме так, як не хотіла. Я просто лежала на дивані, їла всілякі смаколики та дивилася серіали. Згодом я почала помічати, що набрала зайву вагу – небагато, але все ж.
Тут мене врятував мій син. Він привіз мені онучку на декілька днів, вона трохи застудилася, до школи ходити не могла, а вони з дружиною працюють. Щоб не втрачати частину зарплатні вони вирішили онучку залишити на мене, я ж все одно на пенсії.
Я навіть не була проти, бо відпочивати мені вже набридло. Та через два дні онучка знову поїхала додому та пішла до школи, а я залишилася зі своєю нудьгою одна у квартирі.
До мене часто стали заходити мої подруги-пенсіонерки, та нічого нового вони мені розповісти не могли. Вони лише переповідали чутки про наших спільних знайомих, пили чай та обговорювали серіали. Такі «посиденьки» мені швидко набридали.
Потім моя сусідка попросила мене стати нянею – дивитися за її сином, поки вона на роботі – позмінно два через два дні. Але я не змогла взяти на себе таку відповідальність, адже я нянею не була, бабуся – це одна справа, а інша – відповідати повністю за чужу дитину.
А потім син порадив мені пошукати роботу в інтернеті. Він сказав, що я також можу освоїти всілякі бухгалтерські програми, і то цілком безкоштовно. Я так і зробила.
Якщо з підходящою роботою було сутужно, то освоювати новинки та інтернет я почала швидко. Декілька місяців я шукала собі роботу. Та всі відкриті вакансії мені не підходили: то їм потрібен був молодий співробітник, то зарплатня була – копійки, то робота лише на повну ставку, а мені ж хотілося знайти саме підробіток, приблизно на чотири, максимум п’ять годин на день. А ще коли дізнавалися, що я пенсіонерка, то брати мене не хотіли.
І тут я побачила оголошення від однієї фірми. У ньому говорилося, що робота ненормована, отримала завдання – виконали, а ще й була можливість працювати віддалено. Робота була пов’язана з бухгалтерією, тому я наважилася зателефонувати, щоб записатися на співбесіду. Я відразу повідомила, що я пенсіонерка, та мене все одно запросили! А потім і на роботу взяли.
Мені повідомили, що я можу не їздити в офіс, а працювати вдома. Спочатку мені здалося, що це якась афера, але – ні, виявилося, що ні з обов’язками, ні з оплатою не збрехали. Тепер я працюю вдома по три години на день, отримую зарплату більшу, ніж пенсію. І тепер у мене з’явився не тільки час, а й сили на фітнес та шопінг.
Єдине, про що шкодую, що не знайшла собі таку роботу раніше, а втратила цілих пів року!
