Щоранку я їду в коледж на громадському транспорті. Зазвичай поїздка в мене займає близько 30 хвилин. Останнім часом я почав помічати несправедливість у громадському транспорті щодо підлітків. Звісно, ми молоді й енергійні, але терпіти наглuх пенсіонерів не в моєму дусі. Я вчусь на молодшого спеціаліста по видавничій справі, тому гарно говорити вмію, й батьки-вчителі навчили мене відстоювати свої правоту. Язик у мене підвішений — всі родичі це кажуть.
Якось я помічаю, як один старий дідуган постійно поводить себе в автобусі як король, а всі біля нього лише підлеглі. Завжди йому треба сісти, де хоче він. Навіть, якщо місце зайняти все одно сідає. Думаєте, ввічливо питає дозволу чи просить? Не того поля ягода, як кажуть…
Може навіть й слова не вимовити, просто штурхне чи то дівчину, чи дитину, чи жінку — йому байдуже! Я бувало говорить: “Ей, ти! Тут я завжди сиджу! Ноги тобі не відпадають, постоїш!” І так щодня. Пів автобуса на нього щоразу зляться.
На щастя, автобуси часто їздять по моєму маршруту до університету, тому я не завжди його застаю. Але 4-5 разів на місяць було вже таке, що їхав з цим противним дідусем. Як зазвичай, регулярно демонструє свою зверхність над усіма пасажирами. Одного ранку вирішив його провчити. Зайшов завчасно в маршрутку й сів на те місце, де він сидить. Пообіцяв собі, я буду сідати на це місце щодня, поки не зустріну цього пенсіонера.
Ось цей день настав. 3 жовтня він якраз сідав у маршрутку, а я тим часом сидів на тому місці. Він підійшов і сказав: “Ей, сопляк! Ти що не бачив, що я заходив до маршрутки. Ти ще тоді мав встати з цього місяця!” Я у відповідь сказав: “Сопля у тебе в штанах, то стій, щоб не змерзла!” Його аж лють охопила, почав кричати, а я не звертаю уваги, сидів на тому ж місці до своєї зупинку, а він стояв наді мною весь час! Сподіваюсь, що після цього він перестане себе так зверхньо поводити, а то дістав вже мене й всіх своїй ставленням!
