ЖИТТЯ

Я відмовилася від частки батьківського будинку на користь сестри, оскільки останні роки вона доглядала за нашою мамою. Тепер син не хоче спілкуватися зі мною, адже у нього, виявляється, були свої плани на бабусин будинок

Я виросла в невеликому селі. Там пройшло моє дитинство, та навчатися я поїхала до міста, там зустріла майбутнього чоловіка та залишилася жити. Моя молодша сестра залишилася біля батьків, тата не стало рано, та й за мамою останні роки доглядала моя сестра. Вона так і не вийшла заміж…

Зараз я разом з чоловіком маю трикімнатну квартиру. Ми ще працюємо, гарно заробляємо. У нас є єдиний син. Він навчається в столиці, там живе й працює, до нас приїжджає на свята. Нещодавно не стало моєї мами. До цього вона довго хворіла, а останні п’ять років навіть ходити не могла.

Оскільки моя сестра залишилася в селі, вона доглядала за матір’ю всі ці роки. Аня так і створила власну сім’ю, вона не вийшла заміж та дітей не має. Тому ми часто навідувалися з чоловіком у село. Я, як могла, допомагала сестрі та мамі, надсилала гроші. Та й ми з чоловіком за першим покликом сестри завжди їхали в село. Мені дуже пощастило з чоловіком, він завжди дуже добре ставився до моїх батьків, і коли тата не стало, розумів, що ми маємо допомагати мамі та сестрі. Він ніколи не сказав і слова проти, коли треба було їхати до мами й сестри чи надсилати їм гроші.

Реклама

Коли мами не стало, я вирішила відмовитися від частини в батьківському будинку на користь сестри. Чоловік відразу все зрозумів, звичайно, він не був проти, та й не думав, що можна вчинити інакше. Сестра моя, хоч і молодша, та здоров’я поклала біля батьків та їхнього будинку. Усі, хто жив у селі, розуміють, що біля будинку треба поратися, і город садити, а якщо ще й велике господарство мати… Звичайно, роботи там більше набагато, ніж у місті, та ще й у квартирі. А сестра моя ще й за матір’ю хворою стільки років доглядала!

Я не думала, що маю повідомляти про своє рішення ще й синові. Та коли він нещодавно навідав нас, я за столом почала розмову з чоловіком про те, що сестра вже завершила переоформляти документи на будинок. Син відразу якось насторожився, а потім почав мене детально розпитувати. Я, звичайно, чесно сказала, що відмовилася від своєї частки. Тоді син почав говорити, що я не мала вирішувати це питання сама, що мала порадитися з ним. Я довго не могла зрозуміти, у чому справа.

Наступного дня син вже збирався назад у столицю, хоча перед тим планував провести вдома три дні. Я запитала, що сталося, і син розповів, що у нього, виявляється, були свої плани на бабусин будинок. Син сказав, що хотів, щоб ми обміняли свою трикімнатну квартиру на однокімнатну (з доплатою), продали бабусин будинок, забрали свою частку, і склавши ці гроші, купили йому однокімнатну квартиру в столиці. Я зауважила, що цих грошей могло б і не вистачити, адже будинки в селі коштують недорого, тоді він сказав, що ми з батьком могли б взяти в такому випадку кредит. І тепер син не хоче спілкуватися зі мною.

Я щиро не розумію, у чому я була неправа. Може, син ще молодий і не розуміє, як це, доглядати за хворими родичами. Та я сподіваюся, що він ще змінить свою думку.

Реклама

Також цiкаво:

Close