3нeвipeний та втoмлeнuй він пішов стукати у двері. На порозі стояла дуже красива жінка, він стримав своє пoчepвонiння й попрохав у неї телефон. Вона здивoвaнo на нього поглянула і відповіла, що телефона немає, але якщо є пoтреба, то він може пepeчекати гpoзу у неї

Матвій довгий час займався дослідженням пpoблeм 0нкoлoгії, тому конференція, де мали оцінити його праці за багато років, не просто була важливою, а хвилювала його до тpeмтіння у руках. Він сьогодні відправлявся в інше місто, де і мала бути ця винагорода або ні…

Спочатку він планував долетіти туди літаком, але пролетів лише у сусіднє місто. Часу чекати, доки з’ясують, у чому причина аварійної посадки у нього не було, тому він орендував авто і швидко рушив у потрібне місто. Його довгий час переповнював страх, що він не встигне, і все піде не так. Схоже, тоді явно був не його день, тому що почався великий дощ і швидкість потрібно будо зменшити, та ще й до того всього він не туди завернув і не знав, як повернутися на потрібний шлях.

Дві години він колесив навколо і шукав повернення на ту ж дорогу, але нічого схожого і близько не було, тому він вирішив, що потрібно шукати собі нічліг. У нього майже не залишилось бензину, він був голодним, холодним та страшенно втомленим.

Неподалік він побачив старенький будинок, біля нього й зупинився. Зневірений та втомлений він пішов стукати у двері. На порозі стояла дуже красива жінка, він стримав своє почервоніння й попрохав у неї телефон. Вона здивовано на нього поглянула і відповіла, що телефона немає, але якщо є потреба, то він може перечекати грозу у неї.

Втомлений чоловік навіть і не подумав відмовитися від такої пропозиції. Мила жінка з радістю пригостила його смачним супом та зробила чаю, а наприкінці запитала, чи не хоче він приєднатися до її молитви.

⁃ Я ціную, що ви для мене зробили, та буду не щирим, якщо молитимуся, бо моя віра — це праця. – відмовився чоловік, посміхнувшись. Жінка кивнула, і поки він допивав чай, сіла біля ікони та дитячого ліжка й почала тихо промовляти молитву.

Лікар відразу зрозумів, що жінка потребує допомоги, тому дочекався закінчення молитви й запитав у неї, чого вона так просить у Бога.

⁃ Ви так молилися, віддаючи всю себе, невже ви вірите, що серед сотень інших благань Бог почує саме ваші? – запитав чоловік обережно.

⁃ Немає мені більше на що надіятися, окрім нього. У дитячому ліжечку мій маленький син, у якого рідкісна форма раку, і більшість лікарів просто знизують плечима дивлячись на його медкартку. Я чула про існування лікаря Матвія, який міг би мені та сину допомогти, але зараз він для нас надто дорогий та й живе забагато кілометрів звідси. Я не знаю, чи почує колись Бог мою молитву, чи ні, та щиро вірю у краще і ніколи не полишу надії.

Матвій сидів мовчки. У його голові прокручувалось все, що сталось з ним за сьогоднішній день. Від незрозумілого зламу літака до грози у сонячний день, який передбачали всі синоптики, й до того, що саме біля її дому він вирішив зупинитися.

Вперше чоловік усвідомив, що не тільки молитви цієї жінки були почуті, але і його душі, яка так довго просила віри, а не матеріального світу, у якому весь цей час жив чоловік.

Немає нічого випадкового. Пам’ятайте про те, що все, що з вами відбувається, — це лише задум Бога, який допоможе вам!