У 25 років я вийшла заміж. Ми з чоловіком до того зустрічалися два роки, рік жили разом. Ми винаймали квартиру, а потім переїхали до моєї – мені залишила квартиру бабуся. Оскільки в нас було власне житло, ми вирішили, що настав час для дітей. Я народила доньку, а потім помітила, що чоловік все пізніше повертається додому…
Виявилося, що чоловік знайшов іншу. Я його не тримала, дала розлучення. Я вже вийшла на роботу, донька ходила до садочка, квартира мені дісталася у спадок, тож нам ділити було нічого. Згодом чоловік знову одружився, його дружина завагітніла, і він спочатку перестав спілкуватися з донькою, а потім ще й аліменти перестав платити.
Після зради чоловіка я так і не змогла знову навчитися довіряти чоловікам. Мені було важко навіть на побачення з кимось сходити. Я вирішила повністю присвятити себе донці. Я почала більше працювати, будувала кар’єру. Я ні в чому ніколи донці не відмовляла. Кращі іграшки, брендовий одяг, кращі ґаджети.
Коли донька вирішила вступити до одного з кращих вишів країни, я оплатила навчання. Я винаймала їй квартиру в столиці, у якій вона жила сама. Та на другому курсі донька «вилетіла» з вишу за неуспішність та прогули.
Донька повернулася додому. На щастя, їй дозволили написати заяву за власним бажанням, тож вона вступила до вишу в нашому місті. Донька сказала, що вона вже повнолітня та хоче жити окремо. У мене були деякі накопичення, тож я їй купила квартиру.
І зараз донька ще не працює, усі її потреби оплачую я, звичайно, і комунальні за її квартиру також, бо вона живе окремо. Останнім часом я стала помічати, що донька все більше нахабніє. Я розумію, що сама виховала егоїстку, бо все її життя виконувала всі її забаганки. Та донька почала розмовляти зі мною так, наче я її прислуга!
Останнього разу, коли я розмовляла з донькою, вона прийшла до мене, щоб попросити грошей на свої витрати. Вона показала мені список, що вона хоче купити цього місяця, а потім зауважила, що хоче машину. Їй набридло їздити в магазини та на навчання громадським транспортом, тому вона бажає, щоб я купила їй машину!
Я пояснила доньці, що після оплати її навчання та квартири, у мене не залишилося ні копійки. На свою зарплатню я забезпечую себе та її, та ще й підробляти повинна, бо на все грошей не вистачає. Але донька сказала, що в такому разі я повинна взяти кредит, при чому розмовляла зі мною в приказному тоні!
Я відмовилася брати кредит на чергову забаганку доньки. Тоді вона почала мене принижувати, кричати, що я – не мати їй у такому разі. Та найгірше, що всю цю сцену спостерігала моя близька подруга, вона якраз зайшла на чай.
Коли донька почала знову вимагати в мене машину, то моя подруга встала, взяла мою доньку за руку та повела з квартири, примовляючи, що вона повинна більше поважати рідну матір та дякувати за все, і в ніжки мені кланятися, а не бути такою невдячною скотиною. Після подруга вивела доньку з квартири та зачинила двері прямо перед її носом.
Я подякувала подрузі. Я не чекала, що донька перейде всі межі, і просто навіть не знала, що робити. Тепер донька зі мною не розмовляє. А я й не шукаю зустрічі з нею. Я вважаю, що вона повинна вибачитися, тільки тоді ми відновимо спілкування!
