«Я втoмилася бути мамою. Мені потрібно відпочити. Заберіть його на кілька днів,» – невістка ледь не плaкaлa, коли принесла мені онука

Син нещодавно одружився. З Вікторією вони зустрічалися кілька років. Все йшло до того вже дуже давно. Але син все ніяк не міг наважитися зробити пропозицію. Допоміг тест на вагітність, який Вікторія одного дня йому показала. Я була не проти їхнього шлюбу. Дівчина мені подобалася. Скільки разів я приходила до них у гості на квартиру, яку вони винаймали, й завжди все було прибрано. А те, що вона готувала моєму синові, можна було відправляти на кулінарні виставки.

Вагітність вона перенесла добре. Сильна, здорова дівчина народила гарного хлопчика. Через кілька днів її виписали. Єдине, що пішло не за планом, так це те, що у Вікторії пропало молоко. Та ми легко замінили його сумішами.

Однак для молодого подружжя поява дитини виявилася важким випробуванням. Майже щодня вони сварилися. Втомлена Вікторія більше не могла приділяти уваги моєму сину. А він, як й будь-який чоловік, не розумів, що догляд за новонародженим – важка робота. До того ж давалося в знаки недосипання. Малюк виявився дуже капризним та неспокійним.

Коли через тиждень я прийшла їх навідати, то просто не пізнала свою невістку. На ній не було обличчя. Й хоч не можна так говорити про жінок, проте синці в неї під очима виглядали, як у боксера після поєдинку. Квартира була наче після бомбардування. Такий гармидер, наче там пробігла рота солдат, а насправді лише кілька кілограмовий малюк. Я допомогла їй прибрати та приготувала для них вечерю.

Минуло кілька днів. До моїх дверей хтось постукав. На порозі стояла Вікторія. На руках вона тримала дитину та велику сумку. «Я втомилася бути мамою. Мені потрібно відпочити. Заберіть його на кілька днів,» – невістка ледь не плакала. «Ми з вашим сином сваримося щодня. Я не хочу втрачати родину. Нам потрібно трошки відпочити від дитини,» – продовжувала вона. Я відвела її на кухню, а малюка поклала на ліжко. Він якраз спав. «Ви напевно думаєте, що я погана мама? Як же ж мені соромно». Я ледве її заспокоїла. Сказала, що повністю її розумію. Погодилася два дні подивитися за дитиною. Їм якраз вистачить цього часу, щоб побути вдвох та відпочити. Для чого ж ще потрібні бабусі.