Я виховала eroїcтку! Молодша донька потрапила в лikapню, а старша переживала тільки за те, що я тепер не зможу сидіти з її донькою. Від такої чepcтвocті власної дитини я ледве не poзnлaкaлacя!

Мені 55 років, живу я сама, адже чоловіка не стало давно. Маю двох доньок. Старша живе поруч зі мною, вона poзлучена й має маленьку донечку. Молодша закохалася в сільського хлопця та переїхала жити до нього, дітей вони ще не мають, але щасливі разом.

Катя, старшенька, працює у відомому в нашому місті салоні краси на рецепції. Графік у неї не дуже зручний, але її зарплатні вистачає, щоб орендувати квартиру та забезпечувати себе та доньку всім необхідним. Її колишній чоловік уже створив нову сім’ю й у вихованні доньки, Оленки, участі майже не приймає.

Оленка, моя онучка, дуже ввічлива та добра дівчинка. Але вона дуже хвороблива, тож мені часто доводиться з нею сидіти (я вийшла на пенсію рано, за вислугою років як медпрацівник). У наступному році вона вже йде до школи, і з садочка вона вже випустилася, а це означало, що Оленка буде в мене ледве не все літо.

І понад тиждень тому мені телефонує Аня, молодша донька. Вона почала розмову фразою «Мамо, ти тільки не хвилюйся», і я відразу зрозуміла, що сталося щось серйозне. Виявилося, донька втрапила в лікарню. У неї раптово запалився апендицит, тож її відвезли в районний центр неподалік. Донька запевнила, що з нею вже все в порядку, лікарі компетентні, медсестри ввічливі, тільки її протримають ще декілька днів.

Аня переживала за своє господарство, адже вони з чоловіком і город мали, і курей, і кроликів, і сад гарний Аня посадила, а чоловік поїхав у відрядження, і повернутися мав лише через тиждень. Аня попросила мене поїхати до них та приглянути за господарством.

Я відразу ж про все розповіла Каті. Вона була не в захваті, кричала, що я маю допомагати їй з донькою, а не по селах роз’їжджати! Вона звинувачувала Аню в тому, що та – егоїстка, що вона не змогла знайти в селі подругу, яка б і могла за всім цим дивитися. І як же тепер її робота? Чи їй Оленку з собою брати чи, може, звільнятися!

Від такої черствості власної доньки я ледве не розплакалася. Сестра потрапила в лікарню, а вона лише за себе переживає! Невже я виховала справжню егоїстку, яка вважає, що мати повинна допомагати тільки їй?

Я вирішила не читати нотації Каті, а просто запропонувала забрати Оленку з собою. Спочатку донька була проти. Як це її міська дівчинка Оленка буде жити в селі? До того ж Катя переживала, що Оленка там захворіє або в неї виявиться алергія чи на якісь рослини, чи на тварин. Та потім вона погодилася, що це найкращий варіант.

Тиждень у селі для нас з Оленкою промайнув швидко. Їй подобалося допомагати мені по господарству та ходити на річку. Особливо Оленка любила доглядати за кроликами. Ми встигли також тричі побувати в Ані, вона вже майже одужала й мала скоро виписуватися з лікарні. Та зять з відрядження повернувся швидше.

Я хотіла зачекати, доки Аню випишуть, але Катя почала наполягати на нашому поверненні, тож зять відвіз нас у місто. Він подякував мені за турботу про доньку та господарство, наклав черешень із собою та полуниці, хотів ще чогось, але більше нічого не достигло.

Звичайно, що там старшій доньці до якихось черешень та полуниці. Вона прийшла ввечері після роботи, забрала Оленку додому та ще й висказала мені, що Аня думає тільки про себе, і більше вона, Катя, на такі «афери» погоджуватися не буде.

Тепер я тільки й думаю, що я впустила у вихованні старшої доньки? Чи, може, вона так озлобилася на світ після розлучення?