Я випадково дізналася, що думає про мене та мою сім’ю найкраща подруга. Всі її слова я почула і була ш0к0вана

Мене звуть Люба. Я у шлюбі вже десять років. У мене чудовий чоловік Андрій. Разом ми виховуємо трійко дітлахів.

Нещодавно ми придбали дачу за містом. Давно мріяли про це. Чисте свіже повітря, неподалік озеро – що ще потрібно дітям? Ми їздимо на дачу кожні вихідні. Дуже подобається такий відпочинок як дітям, так і нам.

Тиждень тому сталася у нас неприємна ситуація. Вирішили ми запросити на дачу наших друзів. Приготуємо шашличок, посидимо, поспілкуємося. Так думали ми.

Зателефонувала я до своєї найкращої подруги Світлани. У неї з її чоловіком Романом дітей ще не було. Запросила їх у гості:

– Приїжджайте! Гарно час проведемо! Відпочинемо!

Світлана погодилася. Ми нібито все обговорили по телефону. Закінчили розмову. Але… Мій телефон завис, і я не могла натиснути на клавішу, щоб покласти слухавку. А Світлана, напевно, просто не вимкнула телефон, думаючи, що це зроблю я.

І тоді я почула усе, що вона думала про мене та мою сім’ю. Світлана з Романом говорили дуже погані речі про нас. Мене вони назвали куркою без мізків, мого чоловіка – бараном, а нашу дачу – хлівом. Потім вони почали обговорювати, що народити трьох дітей у наш час могли тільки безвідповідальні та дурні люди. Хоча у них взагалі дітей не було! У розмові також вони згадали: коли їхатимуть до нас у гості, то треба щось за зниженою ціною взяти, щоб небагато витратитися.

У мене аж руки й ноги затряслися від почутого. Не очікувала я такого від найкращої подруги! Але добре, що хоч правду дізналася, яка вона лицемірка! Чоловік теж був шокований, коли я йому розповіла цю історію. Ми ж вважали Світлану та Романа нашими друзями! Дізнавшись правду, на душі неприємно було.

Я хотіла зателефонувати подрузі і скасувати цей відпочинок. Але Андрій відмовив мене від цієї ідеї. Він запропонував провчити Світлану та Романа.

Зробили вигляд, що нічого не сталося. Наші названі друзі приїхали до нас у неділю, як було заплановано. Побачивши дітей, вони почали фальшиво посміхатися та щось запитували у наших синів та доньки. Ми лише переглянулися з Андрієм. Це ж треба так грати на публіку!

Світлана підійшла до нас та сказала:

– Які у вас чудові діти!

– У нас чудові, звичайно. А ви чому не народжуєте? Зі здоров’ям проблеми? – запитав Андрій.

– Та ні. Просто хочемо поки що для себе пожити! – скромно відповіла Світлана.

Тоді озвалася я:

– Нічого собі! А я думала не хочете народжувати, бо вважаєте, що дітей народжують безвідповідальні та дурні курки та барани!

Світлана з Романом подивилися один на одного і замовкли. Було видно, як вони зніяковіли.

На гостинець привезли наші друзі дешеві цукерки та печиво, хліб і оселедець.

– Це все по акції купували? – не соромлячись, запитав чоловік.

– А ще дивлюся ви маєте рацію. Ну не дача у нас – а хлів справжній! А давайте зараз дружно попрацюємо, щоб з цього хліву палац зробити! Нам помічники потрібні! А після праці не гріх буде й шашлик смажити! – весело сказала я.

Світлана з чоловіком вирішили, що ми жартуємо. А потім таки зрозуміли, що я чула їхню розмову. Вони мовчки поїхали додому. Голодні та злі.

Вже тиждень ми не телефонуємо одна одній. Думаю, що дружба наша на тому й скінчилася. Для себе я висновок зробила: більше спілкуватися з подругою не маю бажання.

А як ви вважаєте, чи правильно ми вчинили, коли вирішили провчити їх?