Я випадково дізнався, що моя коханка таємно від мене народила дитину

Разом з дружиною ми прожили у шлюбі вже понад п’ятнадцять років. Не можу сказати, що джерелом нашого спільного життя було велике кохання. Ще до нашого знайомства нас одружили наші батьки. Вся справа була у їх спільному бізнесі й бажані поєднати спадок для онуків. Хай там як, ми одружилися й почали жити разом. Хоч в нас й не було того полум’я кохання, проте ми завжди були чесними один з одним. Через три роки нашого подружнього життя в нас з’явилася дочка. Дідусі та бабусі були просто у захваті. Я також сильно полюбив маленьку донечку, проте для дружини все так само залишався чужим. Тому й не дивно, що почав шукати пристрасті на стороні. За всі ці роки в мене була не одна к0ханка. Я навіть впевнений, що дружина про це здогадується, проте мовчить.

Три роки тому до нашого офісу прийшла працювати молода секретарка. Вона одразу впала мені в око. В перший же день нашого знайомства вона декілька разів зловила очима, що я на неї дивлюся. У відповідь лише багатозначно посміхалася й відводила очі на сторону. В той же день я запросив її до ресторану. Вино, музика, танець й наше коротке знайомство закінчилося в неї вдома. З того часу я став регулярним гостем її спальні.

На роботі ми продовжували грати ролі начальника та підлеглої, проте поза офісом я просто шаленів від неї. За кілька тижнів нашого знайомства вона дала мені більше почуттів, ніж дружина за всі роки життя. Мені здавалося, що тільки з нею я міг бути справжнім чоловіком, який не повинен ховатися за маскою гарного сім’янина. Ми могли цілими годинами обговорювати дурниці, про які я раніше навіть й не думав.

Проте наші відносини швидко та раптово закінчилися. Одного дня вона просто не прийшла на роботу й припинила відповідати на дзвінки, а коли я приїхав до неї до дому, то двері ніхто не відчиняв. Кілька днів я марно намагався її знайти та дізнатися причину такого ігнорування. Але все закінчилося. Вона просто пішла з мого життя. Я довго сумував за нею та навіть зривався на підлеглих за найменшу помилку.

Пройшло декілька років, й випадково в соціальній мережі я натрапив на її сторінку. Виявилося, що вона нещодавно була онлайн. А коли я побачив фото, то просто втратив дар мови. На одній світлині вона гуляла з дитячим візочком, на іншій бавилася з малюком, який весело посміхався до неї. Я переглянув всі фото й побачив, що перше з підписом «Ось й народився мій малесенький чоловік». Швидко прикинувши дати, я зрозумів, що це може бути моя дитина. Уважніше переглянувши ще раз фото з малюком, я був впевнений, що дитина й справді на мене схожа.

Я не можу зрозуміти лише одного, чому вона нічого не сказала й просто зникла.