У нас з сестрою завжди були складні стосунки. Марічка ще з дитинства не знала міри в усьому й була дуже не спокійною й бeзвідповiдальнoю. Нас же виховували ті самі батьки, але щось певно пішло не так.
Моя сестра у 18 років народила дочку, за якою постійно доглядає мати. Я не раз говорив сестрі, що це її обов’язок піклуватись про дочку, бо це ж вона її народила, а не мама.
У мене вже також є сім’я й двоє дітей, але ми з дружиною їх самі виховуємо й піклуємось, а не залишаємо на маму, яка у свої 60 до того ж ще працює. Чому вона повинна утримувати внучку? Як би я не намагався знайти совість у Марічки — все дарма. Тиждень тому мати знайшла записку, у якій йдеться про те, що Марічка вирішила вийти заміж за араба, якого зустріла на підробітку в ресторані,. й почати нове життя. А своїй дочці Софійці вона передає привіт й найкращі побажання.
Я зроду такого не чув і не бачив. Мати взагалі була шокована. Соціальна служба не віддасть їй дитину. Довго не вагаючись, я порадився з дружиною, ми вирішили оформити опікунство й стати батьками Софійки, такими, яких вона заслуговує. Все-таки вона не чужа дитина, а моя племінниця. З сестрою я припинив спілкування й наказав матері також не брати слухавки, якщо буде дзвонити. Для нашої сім’ї вона більше не існує. Нехай живе зі своїм арабом! Глянемо, чи не прибіжить назад додому просити вибачення.
