ЖИТТЯЦІКАВО

Я залишилася на вулиці на свій сорок восьмий день народження. Навіть йти було нікуди, і ні гривні за душею.

З Іваном ми прожили разом тридцять років без пів року. Одружилися, як мені ледь виповнилося вісімнадцять. Ми чекали мого повноліття, як чогось неймовірного, щоб стати чоловіком та дружиною.

Спочатку все було добре. Так, було важко, але ми справлялися. Відремонтували стареньку хатину, яка Івану дісталася в спадок від бабусі, облаштували все в ній.

Так у нас народилося троє дітей: дві дочки і найменший син. Всі ці роки я займалася дітьми. Час від часу їздила на сезонні роботи за кордон. Чоловік був столярем і ніколи не був за межами нашої області.

Реклама

Всі зароблені гроші ми витрачали на життя і на будинок. Постійно щось ламалося, потім меблі міняли як діти підросли. Жили ми скромно.

Та й майже всі на селах так живуть – все до хати. Не хотіли, щоб наші доньки соромилися, як зятів приведуть і заміж підуть. Тому дуже старалися.

Доньки вийшли заміж. Діана виїхала з чоловіком жити до Литви. Марічка ж залишилася жити з нами. Сімейне життя в Марічки не надто склалося, хоча вони з чоловіком і не розлучилися. Живуть просто окремо.

За два дні до мого сорок восьмого дня народження Іван мені спокійним голосом сказав:

– Я хочу розлучитися. Наші стосунки себе вичерпали. Можливо ще зустрінемо щастя.

Я була шокована. Стільки років, молодих і найкращих, віддала Івану і родині, а тут таке. Що мені далі робити я й не знаю. Практично я залишаюся на вулиці.

В мене нема особистих заощаджень, нема житла куди піти. Від моїх батьків залишилася старенька хатина на краю села. Та й там нема ні води, ні газу. Ще й покрівля протікає.

Залишатися в нашому домі я не можу. Іван одразу ж мені сказав, що це його дім і я не маю абсолютно ніяких прав залишатися в ньому. Та й справді, будинок він отримав ще до нашого одруження у спадок.

Так, на свій сорок восьмий день народження, я залишилася просто посеред вулиці. Добре, що подруга мене взяла до себе пожити і допомагає з візою. Поїду за кордон.

Мрію, що зароблю за кілька років достатню суму і відремонтую будинок своїх батьків. Та й дітей потрібно буде кудись забрати. Не відомо, що прийде в голову Івана далі. То ще й діти і внуки залишаться без даху над головою.

 

Реклама

Також цiкаво:

Close