Я запропонувала невістці допомогти з хатніми справами та дітьми, проте вона відмовилася. Я була змушена викликати органи опіки!

Напевне, усім відомо, що на сьогоднішній час у нашій країні дуже багато нещасливих сімей. Найбільше страждають діти, адже вони ходять постійно голодні, брудні, без материнської любові та батькової опіки. Єдиний вихід порятувати малюків — це викликати органи опіки, як на мене, це найкращий варіант. Тому що діти не в змозі постояти за себе. Вони повинні рости в щасливих сім’ях, де отримуватимуть любов та опіку. В іншому випадку стануть на хибний шлях. Останнім часом органи опіки не викликають особисто у мене довіри.

З перших хвилин знайомства, моя невістка відразу мені не сподобалася. Не знаю, де мій син її віднайшов.

Я відразу знала, що у них буде нещасливе подружжя. На перше наше знайомство, вона з’явилася в брудній та потертій сукні, від неї йшов дуже різки та неприємний запах. Потім, через деякий час, я познайомилася з її батьками, і зрозуміла, в кого вона вдалася. Прийшовши до них додому в гості, я була шокована, наскільки в будинку було брудно. Ледь знайшла місце, де могла б присісти. Відразу я зрозуміла, що сват надто часто споживає алкоголь. А його дружині було геть байдуже, просто не звертала уваги.

Прийшов час вирішувати, де будемо святкувати весілля. У висновку вирішили, що будемо в моїй квартирі. Адже грошей на розкішне святкування не було де взяти. Після закінчення весілля я зайшла до себе в спальню і побачила п’яну сваху, яка спала на моєму ліжку. Це викликало у мене тривогу та переживання.

Тому що все спадкове. Очевидно, що потім я обірвала всі зв’язки зі сватами. Дратують мене такі люди. Зраділа, що в молодят було окремо житло. Дідусь невістці залишив у спадок свою двокімнатну квартиру. І на цьому дякую, хоч щось. Квартира була в достатньо жахливому стані, тому мій син зайнявся ремонтом. А його дружина постійно була зайнята своїми справами й ні разу нічого не допомогла.

Через деякий час я почала все частіше помічати, що син із дружиною постійно купляли або пиво, або вино. Вона їсти взагалі нічого не готувала, пропонувала навчити її, але відмовлялася. Невістка виявилася дуже зайнятою для таких рутинних справ. Інколи я їм приносила готові страви, а зачасту вони замовляли їжу з ресторанів.

Пройшло три місяці, невістка завагітніла. Тому всі буденні справи син взяв на себе. А вона абсолютно нічого не робила, то щось болить, то їй лінь, то вона зайнята і таке інше. До вагітності те ж саме було.
Згодом народила дівчинку. Перший рік невістка старалася з усіх сил. На перший погляд, з неї виходила чудова мама. Через пів року знову завагітніла. І знову не займалася домашніми справами. І в один момент їй стало важко доглядати за дитиною. Тому син був змушений робити всі справи у будинку та ще й доглядати малюка.

Я постійно пропонувала свою допомогу, але невістка злилася та відмовлялася.

У них народилася ще одна донька. Мені так було шкода свого сина. Він ходив на роботу, приходив додому та займався домашніми справами, доглядав за дітьми. Крутився, як дзиґа. Важко було уявити, як він це все витримує. А от невістка почувалася прекрасно, постійно відпочивала, на роботу не ходила, була, як в санаторії.

Через декілька місяців син був змушений влаштуватися на ще одну роботу. Один місяць він працював на фірмі та жив в іншому місті, а наступний місяць жив вдома. Моє материнське серце розривалося. Я переживала не тільки за сина, а й за внуків. Нерви лоскотали, серце було не на місці. І я вирішила навідатися до них в гості, на жаль, моє жахливе передчуття здійснилося. Ввійшовши у квартиру, я була шокована.

Перше, що я побачила, – розкиданий брудний одяг, усюди стоїть непомитий посуд, різки запах у квартирі. Повибігали діти: розпатлані, брудні. Натомість їхня мати лежала на дивані, дивилася фільм. На кухні на столі в мисці лежали бутерброди, тижневої витримки. Заглянула в холодильник, а там миша повісилася. Хіба у неї геть відсутні материнські інстинкти? Невже ні каплі не любить своїх дітлахів?

Я вирішила поговорити з невісткою, насварити, але їй було байдуже. Наступного ранку подзвонив син та накричав на мене, чому я пхаю свій ніс в їхню сім’ю. Тоді прийняла рішення, що все — не буду більше до них навідуватися, хай живуть, як хочуть. Але за дітей душа боліла. Хай думають про них, а не тільки про себе.

Не втрималася і вже на наступний тиждень пішла знову до них в гості. Від минулого разу картина не змінилася. До того ж невістка зі своєю подругою сиділи біля телевізора, пили пиво та їли горішки.

Я прийняла рішення: зателефонувати в органи опіки, нехай вони навідуються до них та зроблять зауваження. Через деякий час вони прийшли. Після чого зателефонували до мене та сказали, що я обманюю. Як вони сказали, що нічого там жахливого не побачили, лише брудно у квартирі, проте там живуть діти, в цьому нічого критичного немає. А те, що невістка пила, то вони такого не бачили. Тим більше пиво могло б бути безалкогольне. Тому не потрібно мені робити з мухи слона.

Від почутого я була шокована. До кого тепер мені звертатися, аби віднайти справедливість? Взагалі-то діти мешкають у жахливій брудній квартирі, що є не нормою. Проте це ще не все. Одного дня син прийшов до мене та почав сварку. Він заявив, що в моїй квартирі ноги його більше не буде, заборонив мені приходити до них. Сказав, щоб я жила своїм життям й дала їм спокій. У мене зникла довіра до органів опіки! Де шукати справедливість, уявлення не маю!