ЖИТТЯ

Я завагітніла від брата мого чоловіка, й тепер мене мyчaть д0кори сумління, що мій чоловік так і не буде знати правди. Але зізнатись не можу, бо це буде великий с0ром. А що ви робили б в такій ситуації?

Мене звати Світлана. Мені 27 років. Ми з чоловіком Олегом одружені вже 5 років, але й досі дітей так і не змогли завести. Жили собі як звичайна сім’я. У Олега є двоє братів й одна сестра Марічка, яка, чесно кажучи, мене недолюблює.

І ось одного разу, коли мій чоловік був у відрядженні, до нас приїхав його брат і оселився на цілий тиждень у нас. І чоловікові спокійно, що я не сама у великому будинку, та і його брату Антону було де переночувати. Того дня в мене був дуже поганий настрій, бо на роботі мене замучили клієнти, й мати постійно кричить в трубку й питає: “А коли будуть діти?”. У Антона теж все життя йшло обертом, бо недавно його покинула його наречена.

Того дня вирішили трохи випити вдома й подивитись фільм. Я була трохи збуджена, а ще й під дією алкоголю ні я, ні Антон не змогли себе стримати. Дівчата мене зрозуміють! І все сталось. Наступного дня ми дуже пошкодували про минулу ніч, але було вже пізно. Ми нічого б не сказали Олегу, бо це був би кінець нашому подружньому життю.

Реклама

Через місяць я дізналась, що вагітна й миттю впала в обійми чоловікові, аби потім не було питань, чия це дитина. Звісно, Антон коли дізнався що я вагітна — відразу запідозрив, що дитина може бути його, а не його брата.

Минуло 8 місяців, і я народила хлопчика Артура. Все йшло чудово, і ми всі дуже зраділи, що стали справжньою сім’єю. Мій чоловік Олег так мріяв про сина, а тепер в нього так горять очі, що мені несила зізнатись було, що це, може, не його дитина. Однак, все ж не від сторонньої людини народила, а від його брата, тому гени фактично ті ж самі. Я щоразу цим себе втішаю, але з кожним днем стає дедалі складніше.

І от мій Олег попросив Антона бути хресним батьком. Мені аж ніяково було, але діватись було нікуди. Ви навіть не уявляєте, як мені було соромно сидіти в церкві й дивитись як наче “хресний” батько, цей Антон, тримав мого Артурчика, хоча ми обидва знали, що саме він зачав цю дитину.

Минуло вже багато часу, а я так і не могла зізнатись. Сиджу з цим тягарем до цього дня й виховую свого сина з чоловіком, який і гадки не має, що його син насправді йому племінник.

Реклама

Також цiкаво:

Close