Bкpaлa у дитину іграшку! Cтapa cкнapa!

Розповім вам історію, що трапилась зі мною та моєю сім’єю цьогоріч на морі. Почалось все з того, що наш п‘ятирічний син довго у нас просив водяного пicтолета. Купили ми його лише при умові, що він буде ним користуватися лише на вулиці. З чоловіком вирішили, що одного вистачить, а якщо син дотримається обіцянки, то купимо ще одного.

Син завжди грався близько до берега з іншими дітьми. У кожного там були свої іграшки, тому вони ділилися й намагалися спробувати все, що у кого було. Загалом, у тому місці чулися лише веселі дитячі крики. Все це завершилось, коли до дітей підійшла молода мама з сином, який ровесник нашого. Біля нього залишився лише мій син, який з радістю дав погратися хлопчику своїм водяним пістолетом, взявши обіцянку, що той скоро все поверне. Минула година, але хлопчик нічого не повертав, тоді син прибіг до мене, запитав, що йому робити, я сказала, щоб ще почекав, можливо, його товариш не награвся, але за наступну годину нічого не змінилось.

Мій син підійшов до нього і почав просити повернути іграшку, бо незабаром ми мали йти з пляжу, але той нічого й чути не хотів, верещав, що пістолет насправді його, і він не буде нічого повертати.
5 хвилин вони сварилися між собою, а потім син не витримав й почав забирати пістолет силою, я на це не стала дивитися, швиденько розняла хлопчаків та забрала пістолет собі. Я повернулась до свого шезлонгу, а за мною біг чужий хлопчик, який на весь пляж верещав: «Стара скнара! Верни мою іграшку! Вкрала у дитини!» Я йому намагалась пояснити, що якщо я його придбала, то він мій, а не його, але він продовжував кричати на мене.

Я очікувала, що прийде його мама й забере його, але вона навіть голову не підняла, хоча точно чула, який скандал влаштував її син. Я навіть почала думати про те, чи справді не віддати мені іграшку, синові я й нову можу купити, але де ж тоді буде справедливість? Чого я сина таким вчинком навчу?

Минуло хвилин 10 крику чужого хлопчика, як його мама таки змилостилась над нами й забрала його. Я запитала у сина, чи не хотів він подарувати хлопчику пістолета, а він мені відповів: «Я думав це зробити, йому сподобалась іграшка, а мені не шкода, але ж він почав кричати, що то його, мене це образило. Якби він попросив, то я б подарував!»

Досі не знаю, чи правильний я приклад сину дала, коли не захотіла віддавати іграшку крикливому хлопчику, але я не бачила інших варіантів. Що ви про це думаєте? Як вам поведінка іншої мами? Можливо, вона мала рацію, не втручаючись у дитячі сварки?

Можу вам лише побажати, щоб у вас було менше таких стресових ситуацій та більше розваг на відпочинку!