Я змушена була покинути роботу та їхати працювати за кордон, адже молодша донька почала вимагати обіцяну квартиру, попри те, що чоловік хв0piв!

Я вже 28 років щаслива зі своїм чоловіком. Ми дуже кохаємо один одного навіть через стільки років. Ми народили та виховали двох дітей. Намагалися дати їм усе необхідне й нашу любов. Тільки виховали ми, як виявляється, егоїстів…

Ми ж чоловіком одружилися відразу як я закінчила виш. Він уже працював, а я влаштувалася на роботу, та вже через сім місяців пішла в декрет. У нас народився чудовий хлопчик.

Оскільки ми самі з села, з небагатих родин, підтримки в місті в нас не було, тому сидіти довго в декреті я не могла. Коли синові було півтора року, я пішла на роботу. Ми вирішили відкладати на власне житло, та вже через рік я знову завагітніла. Так у нас з’явилася молодша донечка.

І тут нам з чоловіком неймовірно пощастило: йому дали квартиру, та ще й трикімнатну. На цей раз я аж три роки була в декреті, після донька пішла в садочок, я вийшла на роботу.

Роки йшли. Діти росли. Ми виховували дітей, накопичували гроші. Згодом ми купили великий будинок за містом. Зробили там ремонт. Купили машину. У нас все було добре.

Старший син відучився в університеті, влаштувався на роботу, згодом почав зустрічатися з дівчиною. Через декілька років вони надумали одружитися. Ми вирішили подарувати молодятам квартиру. У нас були ще деякі накопичення, тож ми подарували синові та його нареченій на весілля однокімнатну квартиру в місті. Ми пообіцяли доньці, що також подаруємо їй квартиру, як вона збереться заміж.

Пройшло ще декілька років… Чоловік раптово захворів! Лікування було довгим та дорогим. Ми витратили всі наші заощадження, утримувати себе та чоловіка мала я. Діти нам ніяк не допомагали: син якраз очікував на появу другої дитини, дружина вже пішла в декрет, тож зайвих грошей у них не було. Та й навідували вони нас не дуже часто, адже невістка нас недолюблювала, не знаю чому, адже ні я, ні чоловік ніколи не втручалися в їхнє життя. Єдине – я не позичила їм грошей, коли син дізнався про другу вагітність дружини (вони хотіли обміняти свою однокімнатну квартиру на більшу), адже нам треба було ще й доньці квартиру придбати, а ціни ростуть, а потім і чоловік захворів… Донька також нам не допомагала, адже в неї була невелика зарплата, а їй треба було ще й квартиру винаймати.

Й ось з пів року тому донька познайомила нас зі своїм нареченим. Чоловікові якраз стало краще, тож у нас було багато приводів радіти. Та після знайомства донька викликала мене на серйозну розмову. Вона сказала, що хоче отримати обіцяну їй квартиру. Я сказала, що зараз у нас з батьком грошей немає, усе пішло на лікування. Я запропонувала доньці жити в нас, адже будинок великий, місця вистачить усім, сказала, що вона може переїхати разом з нареченим. Але вона відмовилася та образилася. Їй здалося несправедливим, що старшому братові дісталася квартира, а їй – ні!

Донька сказала, що я можу взяти кредит та купити їй квартиру, але я не захотіла. Саме тому я була змушена їхати за кордон на заробітки. Мене виручила сестра, яка давно працює в Португалії. Вона знайшла мені роботу. Тепер я також заробітчанка, а все через доньку, якій терміново знадобилася квартира.

Чоловікові я про розмови з донькою нічого не говорила. Сказала, що просто тут я зможу заробити більше. Він умовляє мене повернутися, але на квартиру я ще не зібрала гроші…

Оцініть статтю
ZigZag
Я змушена була покинути роботу та їхати працювати за кордон, адже молодша донька почала вимагати обіцяну квартиру, попри те, що чоловік хв0piв!