Я знаю, що мій чоловік мені 3раджує, але не можу піти від нього! Він заробляє кошти й утримує сім’ю. Ким я буду без нього?

Мене звати Марія, і лише тепер я можу зізнатись, що я дуже нещасна. У мене таке враження, що у кожного в очах я так виглядаю. Навіть моя дочка заявила, що їй набридло дивитись на мене як на знедолену. Вона вже почала з презupствoм дивитись на мене, бо я живу зі своїм чоловіком, хоча знаю, що в нього є кoxaнка. Він вже півтора року цього не приxoвує. Навіть, коли питаю його через телефон, де він? Відповідає, що у Ліди.

Спочатку я дуже нервувала й була розлючена. Кілька разів забирала доньку й виїжджала до матері в село, але все одно через деякий час поверталась. Він мене постійно переконував, що в цьому все нормально, і що моногамні стосунки для нього – неприродно. Затвердив мене, що не покине мене через іншу, але хіба мені цього достатньо. Я постійно мучусь, коли він не приходить ночувати додому, бо чудово знаю, що він зараз в обіймах іншої. Ось таке в мене життя!

Дочка зараз у 10-му класі й вже скоро піде вчитись. Я так цього боялася, бо тоді думала, що залишусь сам на сам зі своєю самотністю в шлюбі. Мої подруги вже вкотре переконували мене покинути його й піти до психолога, щоб оговтатись й вийти з цього коматозного стану. Але я їх не послухала, й поволі вони також почали відвертатись від мене. Я їх розумію, бо ж кому потрібна подруга, яка постійно скиглить й виглядає постійно як побите щеня, яке не знає, куди йому діватись.

Я таки наважилась піти до однієї з його коханок, і тут я дізналась, що одна з них вже вагітна. Тут я вже не витримала й зрозуміла, що годі це терпіти. Я заощадила трохи коштів й орендувала окрему квартиру. Здавалась, що мій чоловік вже сам чекав цього й не наважувався мене покидати. Певно думав, що я покінчу з життям, але ні! Я таки пішла до психолога й тепер проходжу курс терапії. І лише зараз зрозуміла відповідь на своє питання: “Ким я буду без чоловіка?”. Так ось відповідь – вільною, сильною й незалежною!