Я зрозуміла, що моя тактика «зробити чоловіка» не спрацювала

Моя родина дещо анекдотична, тому що у ній також є багата тітка, яка нічого не робить і лише турбується про свою зовнішність. У неї вдома працює покоївка та кухарка, вона ж живе на широку ногу, лише ходить по дорогих закладах і супроводжує чоловіка на різні заходи. Все це завдяки її заможному чоловіку, але він не завжди був таким…

Познайомилися вони, коли двоє закінчили університет, тоді дядько влаштувався на роботу зі звичайною заробітною платою, от лише тітка мала свій план щодо його життя. Перший час вона вдавала, що у неї скільки справ вдома, що ніяк не вийде працювати. Дядько, щоб забезпечити їм нормальний рівень життя, влаштувався на ще одну роботу, проте і цього їй було не достатньо, вона постійно стимулювала його до більшого.

Невеличкими кроками вона добилась того, що хотіла. За 15 років спільного життя вони почали жити так, як інші могли лише мріяти. Тому й нерідко у нашій родині говорять про те, що успіх чоловіка залежить від жінки, мов чи є у неї сили «зробити його».

Вийшовши заміж, я вирішила піти за прикладом тітки та також «робити чоловіка» самостійно. На момент нашого одруження Андрій був хорошим електриком, що працював у престижній фірмі та добре заробляв, проте він не намагався досягнути чогось більшого, у нього не було прагнення. Його влаштовувало те, що він хоч щось заробляє. Я почала діяти методом тітки.

Спочатку я почала залишати немитий посуд, припинила готувати вечерю й постійно говорила, що мене затримали на роботі, зовсім не було ні на що часу. З часом квартира набувала все гіршого вигляду, але мене це не зупиняло. Одного разу я йому сказала: «Давай ти спробуєш попросити про підвищення зарплати й, можливо, я зможу звільнитися з роботи та буду мати більше часу на хатні справи!».

– Та ти просто лінуєшся! От деякі й кілька дітей мають, і на роботі, і вдома все встигають! – відповів він.
Я працюю у звичайному магазині косметики, графік можу сама коригувати при потребі, але рідко роблю це, щоб підтвердити свої слова про те, що я постійно зайнята.

На жаль, він прийняв своє рішення і не пішов до керівництва. Замість цього він тепер сам прибирав вдома, готував вечерю, ходив у магазин. І з кожним таким днем мені ставало все більше соромно, що я маю удавати з себе зайняту, доки мій чоловік змушений робити все сам по дому. Він навіть припинив мені дорікати, приймає все, ніби так і має бути.

Я зрозуміла, що моя тактика «зробити чоловіка» не спрацювала. Він вирішив направити свої сили не на те, щоб більше заробляти, а на те, щоб прибирати та готувати вдома. Я зрозуміла, що десь допустила помилку і тепер збираюсь її виправити, тому що боюсь, що з такими темпами стану йому просто непотрібною.