Знаєте, як кажуть: «Коханню будь-який вік підвладний». Байдуже, що пишеться в паспорті, головне, що є кохання.
Ми з чоловіком вже довгі роки в шлюбі. Діти повиростали, з’явилися онуки, скоро на пенсію. І мені чоловіку по 55 років.
Стала я помічати, що з чоловіком ми вже проводимо свій час в різних кімнатах. Він дивиться фільми та футбол, а я сиджу в’яжу, шию, вишиваю. Ну звісно, романтика в такі роки… То навіть важко собі уявити романтичний вечір з двома сивими головами.
Навіть не хочеться згадувати, скільки нам років. Я всім кажу, що я вже просто дуже доросла:)
Тут, одного дня, на роботу до мене прийшов кур’єр та приніс букет квітів. Моїх улюблених квітів, до речі. Від здивування я перепитала двічі в кур’єра, чи це точно мені. Він підтвердив, що це точно мені, проте відправника не назвав. А в мене навіть здогадок немає, хто це може бути.
Букет цей я залишила на роботі, бо ж справді, що я скажу чоловікові? Я не хочу, щоб він переживав та хвилювався.
Проте рівно через тиждень в той самий день до мене на роботу знову прийшов кур’єр і знову приніс букет. Такий ж шикарний та красивий, як і минулий. А я в шоці. Я нічого не розумію. І знову залишаю букет на роботі, щоб не хвилювати чоловіка.
Ви не повірите. Через тиждень ситуація повторилася. До мене знову прийшов кур’єр з квітами на роботу. Колеги жартують, що маю таємного прихильника, а я думаю хто б це міг бути. Перебрала всі варіанти, але нікому поводу не давала.
Того дня чоловік прийшов з роботи додому раніше, і коли я прийшла додому, він зустрів мене та одразу запитав:
«А де квіти? Тобі жоден букет не сподобався?»
І тут я зрозуміла, хто цей таємний прихильник, й що мій чоловік виявляється той ще романтик.
