Прокинулась я від телефонного дзвінка. На годиннику було о пів на восьму, а у мене був вихідний, тому я відповідала дуже роздратовано й зі злістю, яку могла продемонструвати на сонну голову, а у відповідь лише почула: «А ти хто взагалі?»
⁃ А ти хто? – запитала я з такою самою інтонацією у свого співбесідника.
⁃ Та як ти смієш питати, хто я? – почала вона, а далі я цитувати не буду, тому що боюсь світ не зможе сприйняти скільки нецензурної лексики, але все звелося до того, що я телефонувала її чоловіку.
⁃ Якому це чоловіку?
⁃ Як якому? Вже забула, з ким спиш? Ігорю! – я б і далі продовжувала говорити з нею у напів сні, але річ була у тім, що мого чоловіка звали Ігорем.
⁃ Ви помилилися, але це мій чоловік, — відповіла я і тоді знову буда змушена вислухати цілий потік негативу на себе.
Далі моя «конкурентка» почала сипати на мене прокляттями й обов’язково додавала, що я заслужила на кожне з них. Її тирада була такою довгою та голосною, що я не могла і слова вставити, а у кінці вона розплакалась й поклала слухавку.
Дочекавшись чоловіка з роботи я почала над ним справжній допит й розпитувала, з ким же він говорить, і хто його друга дружина. Загалом, потім я йому пояснила все, що сталося, а він попросив мене показати номер. Побачивши його, він розсміявся й пояснив мені, що зранку з мого телефону телефонував своєму колезі Ігорю, тому що у самого гроші на рахунку закінчилися.
Через кілька хвилин ми зателефонували тому самому колезі мого чоловіка, й той говорив, що дружина виганяє його з дому. Ми попросили дати їй з нами поговорити й благо, що змогли все спокійно вирішити, а то б так могло і розпастися дві сім‘ї!
