ЖИТТЯ

Як я невдал0 вийшла заміж. Мій чоловік був надзвичайн0 жад1бним!

Коли я вирішила вийти заміж за Костю та познайомила його зі своїми друзями, подруги зразу сказали: «Ні, Тетяно! Він не твоя доля!». Та я нікого не слухала, бо була просто закохана у Костянтина.

На дівич-вечорі ми з подругами поїхали до чудового закладу на березі Дніпра. Звідти їздили теплоходи і там була смачна кухня. Я дуже хотіла, щоб Костя обов’язково повів мене з друзями на мій день народження також саме у це кафе. Він і відвів. Тільки замовлення зробив мінімальне: піцу та по келиху вина кожному. Мої подруги тільки переглядалися між собою. А потім окремо замовили собі і заплатили за картоплю, стейки та салат.

Костянтин зрадів цьому. Менше витрат йому. Хоча особливо він і не збирався витрачатися. Він навіть чайові не дав офіціанткам. А ще цілий вечір розказував нам, якими ж нахабними вони зараз стали і не вдавляться ж через ці гроші. Зізнаюся: мені було дуже соромно за таку поведінку чоловіка.

Реклама

Коли я народила дитину, він на виписку не купив медперсоналу ні квітів, ні цукерок, бо вони ж зарплату отримують! А мені привіз букет польових квітів у пологовий будинок.

Він вважав зайвим запрошувати гостей на всілякі свята. Я навіть не знала точно, скільки він заробляє. Коли запитувала у нього про це, то він відповідав:

– Нам же вистачає? Чи ти тільки заради грошей зі мною?

Давав мені лише визначену суму грошей, яких навіть на продукти не вистачало. Проте він завжди вважав себе чудовим чоловіком і батьком. Подруги всі в один голос стверджували, що так не повинно бути. Але любов сліпа…

Потім я пішла на роботу. Жили ми в однокімнатній квартирі, яку Кості батьки подарували. Усі комунальні послуги оплачувала я.

Через рік я отримала у спадок трикімнатну квартиру. Помер батьків брат, у якого дітей не було. Він заповів своє житло мені, бо ставився до мене, як до доньки. Цю квартиру ми здавали у найм, але Костя забирав усі гроші собі.

А потім він запропонував мені продати цю квартиру, а на отримані гроші придбати круту іномарку, на якій він їздити буде. Я сказала, що обдумаю його пропозицію.

Зрештою, коли на день народження донечки він купив лише шоколадку (бо гроші треба економити), я зрозуміла: Костя – просто егоїст та скнара. Він економить і на мені, і на дитині.

Я вирішила розлучитися з ним. А він ще мав нахабство заявити, що аліментів я отримаю по мінімуму.

Чого мені було хвилюватися? У цьому рішенні мене підтримали і батьки, і друзі. Певно, їм краще було видно з боку, який мій чоловік. Лише я була в рожевих окулярах і сподівалася, що все зміниться у кращу сторону.

Дякувати Богу, у мене було все: дитина, робота, житло. Через декілька років я змогла придбати і машину (звичайно, і батьки мені у цьому допомогли). Коли Костя побачив мене у іномарці, то вирішив, що то мені новий залицяльник купив. Та мені було байдуже до його сарказму.

А ще через деякий час я зустріла Сергія – чоловіка, якому для мене і моєї донечки нічого не було шкода. Ні грошей, ні турботи, ні любові, ні ніжності…

Реклама

Також цiкаво:

Close