Як я покинула престижну роботу у кабінеті, всі зручності, та у свої 25 переїхала жити до села

Ще б місяць тому я не повірила б, що зможу прикидатися без чашки кави й ранкового шоу. З сімнадцяти років я працювала журналістом й завдяки наполегливій праці стала редактором. У двадцять п’ять мало хто може похвалитися власним кабінетом. Але я свого добилася. В мене була престижна, а головне улюблена робота. Гарна квартира, яку мені подарували батьки. Почала робити ремонт. Але мій світ перевернувся з ніг на голову, коли я зустріла його.

Одна з наших журналісток принесла мені матеріал про Екоактивістів, які купивши будинки у закинутому селищі організували там поселення. Вони заснували власну філософію єднання з природою та почали розвивати натуральне господарство. Я почитала матеріал, подивилася світлини й вирішила, що тема недостатньо розкрита. Потрібно було ще щось особливе. Вирішила самостійно закінчити матеріал. Історія мене зацікавила.

Як би я знала, що та поїздка до Екопоселення змінить моє життя назавжди. Мене зустрів їхній головний. Так сказати «вождь». Це був привабливий чоловік. На кілька років старший від мене. Він притягував своєю харизмою. Разом з ним я дивилася, як живе поселення. Молоді хлопці та дівчата були такими щасливими. Й все це без гаджетів та соціальних мереж. Мені так сподобалося в них, що я залишилася до самого вечора. Біля вогнища всі разом сиділи та слухали читання з класичної літератури. Співали під гітару пісень. Я не хотіла повертатися до міста.

Рішення було миттєвим. Я продала свою квартиру та купила будинок у селищі. В перший час мені допомагали, але скоро я всього навчилася сама. Тиша й спокій. А що найкраще, так це те, що я знайшла кохання свого життя. Я ні про що не шкодую.